Частина 1 >>>
Частина 2. Все, що ви хотіли дізнатися про алкотрейни, але боялись запитати
Ви, напевно, не повірити, але ніколи раніше не літав РайнЕйром! Двічі купував квитки на авіарейси цієї компанії, але обидва рази поїздки зривалися (одного разу вдалося повернути кошти за квиток). З третьої спроби все склалося як треба. Всі ми колись читали про »жахи» цієї компанії, що вони начебто вимірюють ручну поклажу з точністю до сантиметра, та зважують її з точністю до грама, а за кожний зайвий грам/сантиметр примушують платити шалені гроші. В принципі, все в межах здорового глузду, мій забитий вщент рюкзак (вага близько 8 кг) оглянули тільки візуально. В рамку запхати не просили і не важили, хоча розміри були на межі дозволених. Оглянули посадковий, тест, і дозвіл на в’їзд в Іспанію (все роздрукував у готелі), хоча словаки, що стояли в черзі за мною, тест і дозвіл показували на екранах телефонів, сказали все ок, і видали дуже дивний документ:
З серії «Ви бачите QR-код? Ні? А він є».
Тепер можна сміливо йти огляд речей. А декількох словаків примусили здати валізи (дозволеного розміру) в багаж. Чому я кілька разів згадав про словацьких пасажирів? Правильно, цим рейсом летіли до Севільї вболівальники збірної Словаччини. В залі реєстрації рясніло від прапорів Словаччини та банерів, «роз» (шарфів) на підтримку словацької збірної. Я, власне теж, летів під виглядом вболівальника Словаччини, адже придбав квиток за квотою Словацької Футбольної Федерації. Квитки за квотами футбольних федерацій та партнерів змагань називають «алкотрейнами». Не посвячена у футбольні справі людина, напевне, асоціюватиме це слово із потягом, у вагоні-ресторані якого дозволено продаж спиртовмісних напоїв :-). Доля істини в цьому є. Про це ми пересвідчимося за кілька годин :-). А поки – в дьюті-фрі. Нічого особливого. Ціни на марципани, вина та «Унікум» на рівні супермаркетів. Курці затарюються блоками цигарок (ймовірно, в Іспанії дорожче).
Посадка без затримок. Літак заповнений повністю (стандартний Боїнг 737-800 з компонуванням крісел на 33 ряди). Відстань між рядами, на диво, достатня, йомовірно через те, що у Райна немає поділу пасажирів на Бізнес та Економ. Здивувалв відсутність у сітках крісел попереду традиційних роздруківок з асортиментом бортового дьюті-фрі та правил одягання кисневих масок, що притаманні іншим авіакомпаніям. Другі були просто наклеєні на сидіння попереду. Контингент пасажирів = на 80% футбольні вболівальники. Вік різний. Були і 60+. В основному чоловіки, траплялись вболівальницькі родини (батько з сином/синами), жінок дуже мало. Одразу після виходу на курс, стюарди з Болгарії почали котити свої возики з напоями та наїдками.
Вболівальники розпочали з пива, потім підняли градус до горілки та віски і завершили вином. Коротше кажучи, викупили все, що було алкогольне. Враховуючи, що у «заході» брали участь 100+ людей, напої закінчились надзвичайно швидко. План виручки бригаді стюардів пасажири-вболівальники зробили десь за годину польоту! Споживання міцного супроводжувалося, звісно, розмовами на футбольні теми, обговоренням матчів, а по мірі збільшення ступеню сп’яніння перейшло у виконання фубольних пісень та фанатських речівок. Коротше кажучи «повний алкотрейн» :-)
Але в межах розумного – ніхто не бився і предмети не розкидав. Просто всім було весело. Ходили, звісно, групами по салону, але без фанатизму. Все цивілізовано.
В Севільї приземлилися за розкладом о 19:25. Одразу при виході на трап всіх обдало спекотним подихом іспанського степу (до узбережжя Африки 140 км звідси. Це так, між іншим). Думав, після будапештських +35 С мене мало чим здивує Іспанія. Якби ж то…
При вході в будівлю аеропорту – санітарний контроль. Спочатку відсканували QR-коди з FSC-анкет, потім виміряли температуру безконтактним термометром. Все ок, можна виходити з міста. Одразу біля виходу з терміналу знаходиться зупинка автобусу, що йде в місто, а саме до центрального автобусного вокзалу, із зупинкою біля центрального залізничного вокзалу. Дуже зручно! Вартість квитка всього 4євро, оплата водію при вході. Краєм ока звертаю увагу, що ніхто з словацьких вболівальників на автобус не йде, всі одразу йдуть на таксі. Що ж, фанатські виїзди – не для бюджетних туристів…
Відстань до автостанції автобус долає за 45 хвилин. Одразу на в’їзді починаються великі торгівельні центри, потім нові масиви багатоповерхівок (14 поверхів максимум - я рахував), будинки виглядають як нові, але думаю їм вже по 2-3 десятки років. Балкони місцями засклені , але без утеплюючих термопанелей та супутникових антен. Що неабияк сприяє охайності фасадів, та зберігає молодий вигляд будівель. Після центрального вокзалу (а в Іспанії за якоюсь стародавньою традицією, вокзали мають свої імена – севільський називається Santa Justa) – починається середмістя з традиційною архітектурою позаминулого століття! Севілья місто надзвичайно аутентичне і компактне, незваючи на 750-тисячне населення,немає великих площ та незабудованих просторів. Навіть один з трьох головних стадіонів (45-тисячний Estadio Ramon Sanchez Pizjuan) знаходиться просто посеред житлового масиву! Але матчі ЄВРО-2020 проходитимуть не на ньому – а на 57-тисячній арені La Cartuja, що розташована одноіменному острові посеред ріки Гвадалквівір! Друга назва цього стадіону – Олімпійський, Севілья двічі подавала заявки на проведення Олімпійських Ігор (в 2004 і 2008 роках), але обидва рази програвала, але стадіон незважаючи на це вперто продовжували будувати… І щоб завершити зі стадіонною темою – третій стадіон має назву Estadio Benito Villamarin, вміщує 60 тисяч глядачів, на ньому проходили матчі ще Чемпіонату Світу з футболу 1982 року! …За кількістю таких великих стадіонів (40+ тисяч) на одне місто, зі столицею Андалусії може посперечатися хіба що Лондон.
На автовокзалі прямо на платформі розташовані дуже корисні пристрої – автомати з продажу бутильованих та баночних напоїв. Дивина, подумаєте ви, у нас теж таке є. Але , щоб автомати продавали 1.5-літрові пляшки води – таке я бачу вперше. Купую вказану пляшку за 1,5 євро (враховуючи, що вже близько 9 вечора неділі – а в Іспанії в цей час всі магазини закрити за визначенням) –варіант нормальний. Хоча наступного дня в «Меркадонні» я бачив таку саме воду п о 0,55 Є за 2літри… Готель свій знаходжу досить швидко, він знаходиться всього за 2 квартали від автовокзалу. Називається «Hostal Roma», але не є хостелом в класичному розумінні – всі його номери розраховані максимум на 3 осіб та мають окремі зручності. На Букінгу його класифікують як «гостьовий будинок». Сніданок відсутній як в принципі, холодильника (навіть загального) немає, по шумоізоляції номерів великі питання. В принципі, з серіі «тільки переночувати».
Вранці наступного дня вирушаю у досить недалеко розташоване цікаве курортне приморське місто, яке є батьківщиною Пікассо П.Д, Бандераса А.Д., від його назви пішов сорт десертного солодкого іспанського вина, а у вузькому колі знавців воно відоме як найпівденніше місто Європи, що має метрополітен! Як ви вже здогадалися, я їду в Малагу! Туди поїздом за 23 Є, назад автобусом за 9,90 Є. Чому туди теж не автобусом і така різниця в ціні ? Справа в тому, що 02.06.2021 вдалося впіймати одноденну акцію національного іспанського автобусного перевізника ALSA, згідно якої квиток на будь-який прямий автобусний рейс між будь-якими автобусними містами Іспанії коштував всього 9,90 Є. (при стандарній ціні 20-35Є). Вдалося купити Малага-Севілья та Валенсія-Барселона. Прямих автобусних рейсів між Севільєю та Валенсією не було, а перший прямий Севілья-Малага йшов лише об 11:00, з прибуттям о 13:30, що для одноденного вояжу було запізно.
Виїзжаю автобусом №21 до залізничного вокзалу, вартість поїздки 1,40Є квитки у водія. Не знаю, може є якійсь проїзний на кілька днів, не цікавився. Вокзал Санта-Хуста знаходиться під землею, але пересадка на станцію метро (що логічно напрошується) відсутня, бо лінії метро в тому районі немає. Як і на будь-якому вокзалі Європи є невеликий зал очікування, та велика кількість кафе та магазинчиків. Цікава особливість: всі іспанські пасажирські потяги поділяються на швидкісні та звичайні. При посадці на швидкісний – служба безпеки здійснює огляд речей пасажирів аналогічно аеропортовому (із вийманням речей з кишень , зніманням ременів, та проходженням через рамку включно). Тому, якщо їдете швидкісним потягом (їхній номер починається з літер AVE), на вокзал краще прибути щонайменше за 45 хвилин, оскільки на огляд є черги. Я їхав до Малаги звичайним потягом. Огляду перед посадкою не було. Зупинок мало, в поїзді чисто, заповнений %% на 40, є контролери. Краєвиди з вікон – сільськогосподарські, переважають оливкові плантації, соняшникові поля, іноді зустрічались цитрусові сади.
До Малаги прибуваємо з 20-хвилинним запізненням, хоча ніде особливо довго й не стояли… Вокзал Малаги являє собою сучасну монументальну кількаповерхову споруду, в якій крім вокзальних служб розмістився солідних розмірів торгівельний центр (на зворотньому шляху здійснив невеличкий шопінг). Одразу від вокзалу прямую не морське узбережжя. Чому не скористався метро, напевне , запитаєте Ви? Справа в тому, що залізничний вокзал (Maria Zambrano) є кінцевою і одночасно пересадковою станцією обох ліній метро Малаги, вони просто сполучають вокзал з віддаленими міськими околицями. А морське узбережжя – в іншому боці. До моря (в районі порту) доходжу хвилин за 10. На набережній бачу от таку цікаву споруду:
Виявляється, це Мерія Малаги (іспанською мовою Ajutamento). Сміливе архітектурне рішення, на мій погляд, в стилі Пікассо. Ще трохи – і по набережній доходжу до району Малагета (це тільки я помітив, що вона перегукується з барселонською Барселонетою? – обидві, до речі, знаходяться кожен на своєму невеличкому півострові).
На Малагеті побудовано досить великий житловий масив сучасних багатоповерхівок (10-16 поверхів), також, зрозуміло, на набережній багато кафе та магазинів з сувенірно-курортним асортиментом,та деяких трендових туристичних об’єктів:
Проходжу Малагету наскрізь центральною широкою вулицею. І я вже на пляжі , якій простягається аж до кінця міста. Людей не багато, в основному місцеві, хоча кілька разів зустрічав польськомовних відпочивальників. В принципі, це й не диво – адже всього 2 дні тому у Севільї проходив матч Іспанія-Польща, і ймовірно велика кількість польских вболівальників зупинилася саме в Малазі, здійснивши одноденний виїзд на матч до Севільї. Я при плануванні поїздки теж розглядав цей варіант , зупинитися в Малазі, але по-перше мій матч закінчувався о 19:45 а автобусу до Малаги в той день вже не було у вечірній час, а по-друге, на момент планування подорожі та купівля авіаквитків в Іспанії ще існували обмеження на пересування між містами без поважної причини (скасували їх лише 27.05), хоча теоретична можливість потрапити до Малаги була, рейс Будапешт-Малага теж існує.
Пляж у Малазі піщаний, з дуже темного піску, вода мутна, багато водоростей. Здивувало, що відпочивальники всі засмагають метрів за 40-50 від води. Приліг ближче, до води метрів 20 – і відчув дивне природне явище - від води десь в 50-100 см над землею віяло холодом, хоча сильного шторму не було! І вода не холодна. А в спину при цьому припікало сонце (26-28 С), очевидно біля берегів Малаги проходить якась холодна течія. Якщо відповзти від води на 50 і більше метрів – то холодних потоків повітря від води вже не відчуваєш. Надзвичайно дивні відчуття! Більш ніде на європейських пляжах з таким не зустрічався. З часом вітер посилився до штормового рівня, і рятувальники підняли на щоглах червоний прапор, що свідчив про заборону купання :-(
Назад вирішив повертатись через історичний центр, хоча це і було значно довше. Основною домінантою історичного центру Малаги є Кафедральний Собор . Він має асиметричний фасад, оскільки його права вежа недобудована:
Центральні площі старого центру будь-якого міста Іспанії чудові:
В центрі зустрічаються і нові будівлі, але новизна вбудована дуже органічно і акуратно.
Хто забув –BANDERA з іспанської перекладається як прапор, знамено:
Бандерас – це, до речi, театральний псевдонiм. Справжне ім'я актора – Хосе Антонiо Домингес Бандера.
Театр ім. М. де Сервантеса:
Нещодавно відзначив своє 150-річчя.
І яка ж Іспанія без хамону:
Назад в Севілью, як я вже говорив раніше, повертався автобусом. Автобус дістався великий новий, просторий. Правда, без Wi-Fi.
Основні краєвиди з вікон – маленькі іспанські села з традиційними для Андалусії білими будиночками. Та поля оливкових дерев. Іноді зустрічаються невеликі поодинокі скелі:
При під’їзді до Севільї звернули на себе увагу кілька промислових об’єктів: велика парфюмерна фабрика, дві меблеві.
За неперевірною інформацією, в приміській зоні Севільї розташований завод для виробництва комплектуючих авіакомпанії «Boeing»
Тепер докладніше про Севілью. Я вдруге в цьому місті (перший раз був 12 років, в 2009 році в груповому автобусному турі). В принципі, всі пам’ятки тоді побачили. За вийнятком однієї – острову La Cartuja. Самі обставини склалися так, що саме йому в цій поїздці було приділено основну вагу.
Хоча до центру міста я теж дійшов (від мого готелі 15 хвилин пішки), головну must-see Севільї башту Giralda все ж побачив. У внутрішні сади не ходив (по-перше, вже був, по-друге , неймовірна спека). Центр Севільї за останні 12 років абсолютно не змінився, і виглядає, як завжди, чудово:
Оригінальне кронування дерев:
Арена для кориди:
«Золота Башта»:
Район Тріана:
А тепер про острів Картуха. Як я говорив раніше, чому Севільї вдалося через роки і навіть десятиріччя зберегти свою старовинну привабливість – тому що 750-тисячному місті (язик не повертається назвати його мегаполісом) не побудовано жодного офісного хмарочосу. Так, сучасні нові адміністративні чи офісні будівлі є, але їхя висота не перевищує 6-8 поверхів, вбудовані органічно, і абсолютно не спотворюють історичне обличчя міста. Але все ж одна багатоповерхівка є. Називається «Torre de Sevilla»...
...розташована в самому початку острову Картуха, являє собою 40-поверховий готель, до якого прибудовано одноіменний торгівельний центр (до речі, вельми непоганий, є “PRIMARK“)`,безліч інших магазинів та кафе. Острів має значну площу, по ньому прокладено кілька вулиць, ходить 2 автобусні маршрути, один – об’їзжає острів по колу, інший сполучає Олімпійський стадіон з центром містам. Інтервали руху автобусів – приблизно раз на 20 хвилин. На острові знаходяться більшість корпусів Севільського Університету, містечко розваг Isla Magika та інші науково-пізнавальні об’єкти, до радіотелескопу включно:
Багато об’єктів аерокосмічної спрямованості:
Коли проходив повз цей будинок, в голові було лише одне питання: чому Україні своя мікроелектроніка вже не потрібна (НДІ “Матеріалознавства в електроніці” в Києві в р-ні м.Берестейська закритий близько 15 років тому), а Іспанії власна мікроелектроніка ще потрібна:
Вулиці наукового містечка названі на честь відомих вчених:
Для більш наочного надання інформації для студентів відкрито 3D-кінотеатр (інакше може називатися кінотеатр стандарту IMAX):
В старовинному приміщенні фабрики кераміки тепер розміщено Інститут історії Андалузії:
Є також невеликий ботанічний сад:
Цікаво, іспанські гуси на зиму також мігрують у теплі краї (взимку температура повітря в Севільї не опускається нижче +14 С)?
А ось, власне, і сам Олімпійський стадіон. Якщо не знаєш, що це за споруда, одразу і не здогадаєшся:
Для входу на стадіон Севільї, ясна річ, те ж вимагався зелений браслет. Вакцинованим вболівальникам він видавався автоматично, решті – потрібно було здати ПЛР-тест в спеціальних наметах біля стадіону в день матчу. Результат протягом 30 хвилин. Для порівняння, стандартний ПЛР-тест в Іспанії коштує втричі,а результат тільки через 24-36 годин.
Аби потрапити на стадіон, вирішив скористався не стандартним маршрутом (автобусом), а протестувати Севільский метрополітен. Сів на станції Puertа Jerez, вийшов на найблжчий до стадіону Principles. Вартість проїзду 1,55 євро, квитки лише в автоматах. Станції побудовані за системою т.з. «горизонтальний ліфт», тобто платформу від потягу відділяє стіна, двері в якій синхронізовані у просторі і часі з дверима потягу, що прибуває:
В середині поїзд звичної для багатьох країн Європи, суцільної конструкції.
Вагони виглядають приблизно так:
Цікавий момент – метро сполучає обидва береги Севільї, але не проходить по жодному з мостів! Тобто тунелі прокладено під дном річки Гвадалквівір! У Будапешті, до речі теж, лінія метро проходить під Дунаєм! В Україні такі технології будівництва не використовуються, можливо, через ширину та глибину Дніпра у відповідних місцях.
Станція Principles дійсно є найближчою до Олімпійського стадіону, але відстань до нього близько 3 км. Температура повітря явно не сприяла пішим прогулянкам:
Тому на середині маршруту все ж скористався автобусом. Зате все ж трохи побачив район Тріана. Це не туристичним, а насправді величезний спальний район з будинками різного віку, займає майже всю правобережну частину Севільї. Проїхали повз «Seville Torre» - поруч з будівлею натовп людей із іспанськими прапорами та футбольною атрибутикою – виявляється в цьому готелі оселилася збірна Іспанії і фани чекали її виходу, щоб побачити свої кумирів. Хоча, у нинішньому складі іспанців зірок світової величини немає. Із золотого покоління «2008 – 2010 – 2012» залишився лише Інієста
Нарешті, я біля стадіону. На матчі дозволена присутність всього 15 500 вболівальників (25 відсотків від місткості стадіону), але таке враження, що поліції більше, ніж глядачів. Є піша, кінна, і моторизована:
Авіаційну підтримку здійснюють 2 поліцейські (або можливо військові) гелікоптери, що постійно кружляють над стадіоном. Від кого збираються захищати стадіон з повітря – так і не зрозуміло…
Стадіон на рівнині. До найближчих будівель – метрів 500 в кожний бік… Волонтерів, до речі, на стадіоні дуже мало. Неприємним сюрпризом стало те, що на стадіон заборонено проносити будь-яку фототехніку (в Будапешті дозволялося, а на сайті УЄФА про севільські обмеження ніде не повідомлялося). Єдиний варіант виходу з положення – здати фотоапарат (в мене абсолютно не професійний, а трохи покращена “мильниця” Canon G15 2013 року випуску) до камери зберігання. Зберігання платне – 3 євро за 4 години. Телефони з камерами проносити можна.
Заходи безпеки на «Олімпійськом» більш жорсткі, ніж на «Пушкаш-арені», обшук вболівальників здійснювався 3(!) рази. Безпосередньо на трибунах, перед входом на сектор обшук проводять поліцейські у бронежилетах, шоломах, та з довгоствольною зброєю. Спілкуються виключно іспанською. Оскільки через шолом я довго не міг збагнути, чого від мене вимагають (а я не дуже розумію іспанську і без шолому), іспанці покликали словацькомовну (!) поліцейську. Була в формі, з пістолетом, газовим балончиком та наручниками. Без шолому. Тут справи пішли краще, словацьку розумію добре, відповідав українською і англійською, вона мене розуміла. На матчах в Будапешті поліції з інших країн помічено не було. Впевнений, що на матчах збірної України в Бухаресті, наших поліцейських теж не було. Місця знов у секторі за воротами. Але на відміну від «Пушкаш-Арени», яка є суто футбольними стадіоном, «Олімпійський», як випливає з назви, призначений для різних видів спорту. Тому, трибуни від поля відділяють також бігові доріжки, а за воротами – ще й сектор для штовхання легкоатлетичного ядра.
Хто слідкував за перебігом подій на ЄВРО-2020, напевно пам’ятає, що у поєдинку Іспанія-Словаччина був неабиякий «український інтерес». Турнірна ситуація складалась таким чином, що нашій збірній аби зайняти прохідне з третіх місць, необхідно було співпадіння декількох умов. А саме: перемога будь-якої з команд у цій зустрічі, а також у паралельній Швеція-Польща виграш скандинавів або нічия. В підсумку, все склалося, як треба. Іспанці, які два попередні свої матчі завершили внічию, і у випадку програшу словакам, вибували з подальшої боротьби, до гри підійшли дуже серйозно, одразу позбавbвиши словаків ігрового простору і поступово притискаючи їх до своїх воріт. Моральний дух гостям трохи підняв воротар Дубравка, який відбив досить сумнівний пенальті. Але за 15 хвилин, сам поклав початок розгрому своєї збірної , коли засліплений яскравим андалузьким сонцем, намагаючись перекинути м’яч через поперечину, забив його у власні ворота… Перед самою перервою, іспанці забили вдруге. Враховуючи, що у словаків гри в атаці не було взагалі (до штрафного господарів доходили лічені рази, до того ж без ударів по воротах), підсумок матчу для мене був вже зрозумілим. Цікавість викликала лише кількість забитих м’ячів, на якій зупиняться іспанці…
Щодо атмосфери на стадіоні – в Будапешті було краще і яскравіше, в Севільї на трибунах занадто багато поліції, вболівальників примушують сидіти на місці, через три вільних, стюарди весь час бігають між рядами і нагадують про необхідність надіти маски… Відволікає якось від футбольного матчу
Після матчу (а вболівальників виводили від стадіону дуже повільно, але огородженим з усіх боків коридором), побачив легендарну у футбольних та вболівальницьких колах особистість – суперфана збірної Іспанії «Маноло-барабанщика» (Manolo el del Bombo , справжнє ім’я Мануель Касерес Артесеро ):
Уславився тим, що починаючи з 1982 роки не пропустив жодного матчу збірної Іспанії, на ЄВРО-2012 у Київ також приїздив. Що ж, якщо робота дозволяє (сеньор Маноло – власник кількох спортбарів в різних містах Іспанії) – то чому б і ні. Йшов «номер 12 збірної Іспанії» без свого ударного інструменту, йог ніс поруч один з молодих вболівальників, ймовірно у 72-річному віці постійно носити інструмент на собі важко… В натовпі побачив ще одну колоритну групу вболівальників старшого віку, одягнених в костюми тореадорів:
Враховуючи, що у них костюми продумані до дрібниць (навіть взуття та гетри тореадорські), ризикну припустити, що це дійсно тореадори-пенсіонери.
Після матчу вирішив повертатися до готелю іншим шляхом, а саме через Міст Аламільо (також називають «Міст Калатрави»):
Просто шедевр архітектурної та інженерної думки. Прекрасний з будь-якого боку:
Вийшов на набережну в районі Seville-Norte, далі спокійно йду вздовж берега Гвадалквівіру, насолоджуючись заходом сонця та вечірньою прохолодою та споглядаючи на сучасні творіння іспанських архітекторів, а саме міст, пішохідний міст, завширшки всього 11 метрів, а довжиною 275 м. За співвідношенням «Довжина/ширина» він увійшов у книгу рекордів Гіннеса як найівужчий. Міст Баркета також дуже красивий:
Оригінально виглядає і міст Ель Качорро (дослівно його назва перекладається як «Міст Христа-Спокутувальника»). Що навпроти центрального автовокзалу, конструктори його подбали про пішоходів, створивши систему парасольок від сонця. Його особливістю є те, що обидві його опори знаходяться на берегах, бех підводних конструкцій!
А всього мостів у Севільї 23 (двадцять три), причому жодного залізничного чи метро-мосту.
Увагу заслуговує і така споруда:
Ніде в мережі її призначення не знайшов. Схоже на гіпертрофовану вишку для стрибків у воду (через східці, напевне). Але мені здається, що це якась гідротехнічна споруда, на просту оглядову вежу також не тягне. Хто достеменно знає про її призначення – прохання написати.
Наступного дня, зібравшись, рано-вранці виїзжаю в Валенсію. З пересадкою в Мадриді. Чому так все складно: єдиний прямий потяг Севілья-Валенсія є за нашими мірками, «пасажирським», а не «швидким», і тим паче не «Інтерсіті», в дорозі близько 12 годин і прибуває в Валенсію після 23-вечора. Витрачати цілий день на переїзд – з моєї точки зору не розумно. Тому вибрав варіант через Мадрид. Тим більше, вартість квитків в обох випадках була майже однаковою. Потяги в обох випадках були швидкісні, тобто посадка на них передбачала контроль на безпеку. В обох випадках поїзди виявились заповненими на 100%. Що в принципі й не дивно – 24.06 в Іспанії було національним святом – День Св. Хуана (День Іоанна Хрестителя) – і був вихідним днем. В Мадриді поїзд прибув на головний вокзал Atocha. Стиковка в мене була 1 год і 15 хвилин. Ясна річ, в місто не виходив.
Якщо у вас також коли-небудь пересадка на цьому вакзалі – будьте уважні! В одній будівлі знаходиться вокзал для поїздів далекого прямування та приміських поїздів, нумерація платформ на обох починається з 1, і що найстрашніше, автомат по QR-коду на моєму квитку пропустив на приміський вокзал! Помилку я зрозумів швидко , але вернутись крізь то й самий турнікет було вже неможливо, довелось оббігти вокзал по переметру, щоб знайти вихід, потім вже шукати платформи вокзалу для поїздів далекого спрямування! Встиг нормально, до відправлення залишалось 15 хвилин. Поїзд Мадрид-Валенсія йшов експресом взагалі без зупинок! Краєвиди знов типово іспанські (лани, оливкові гаї), але незадовго до Валенсії проїхали якійсь невеликий гірський масив (погано знаю фізичну географію Іспанії), проїхали наскрізь через тунель, поза яким було невелике озеро та водосховище. В Валенсію прибули вчасно на вокзал Xoaqin Sorolla. У Валенсії два залізничні вокзала. Но один з них (Xoaqin Sorolla, тупиковий) прибувають лише поїзди із кінцевою станцією Валенсія, на інший (Norte ), наскрізний, транзитні поїзди.
При виборі готелю у Валенсіі, готів знайти поближче до моря. Але більшу частину узбережжя в межах міста займає великий морський порт, тому готель знайти вдалося лише на околиці міста, зате поблизу пляжу. Готель Resa Patacona**:
Єдина проблема – логістика. Від вокзалу дістатись можна лише метро до станції Maritimu, а звідти автобусом №99 до кінцевої зупинки (як раз навпроти входу в готель :-)). А тепер про систему оплати міського транспорту у третьому за величиною місті Іспанії. Є єдина транспортна картка (8,40 Є за 10 поїздок), якою можна користуватись в усіх видах міського транспорту (метро, автобус, трамвай). Але придбати її, за давньою іспанською традицією, можна лишу у тютюнових крамничках. Які, у зв’язку із загальнонаціональним вихідним днем були зачинені :-(
Одноразовий проїзд у метро Валенсії коштує 2,50 Є (картка на 10 поїздок 7,50 Є) продаються в автоматах на станціях метро, проїзд в автобусі 1,50 Є , квитки продаються у водія. Про вартість проїзду та систему оплати у трамваях нічого повідомити не можу, не користувався.
Поїзд метро у Валенсії виглядає так:
Типова станція метро Валенсія. Назва відверто шокує:
Нарешті добираюся до готелю.
Він знаходиться у мальовничому районі Malvarossa. Забудований, в основному, 1-2 поверховими приватними будинками. Назва, на мою думку, походить від словосполучення «рожева мальва»:
Готель абсолютно новий, побудований тільки в 2021 році Має оригінальний конструкцію, в перерізі являє собою цифру «8». В ньому є як номери, так і апартаменти з кухнями (тобто призначений для тривалого проживання). Безкоштовний басейн та тренажерний зал. На кожному поверсі 3 ліфти, але коридори дуже заплутані. Одного разу навіть допоміг в орієнтуванні іспаномовній туристці, яка реально заблукала.
Одразу після поселення йду на пляж.
Пляжів у цьому районі два: Alboraja та Malvarossa . Відрізнити їхню точку розділу дуже просто: на першому є кав’ярні та ресторанчики:
, а на другому – променад із лавочками:
На пляжі можна засмагати аж до заходу сонця, сонце заходить після 21-ї години. Відпочивають в основному місцеві (хоча чув німецьку та французьку мову), дехто в масках, всі зберігають «соціальну дистанцію» – килимки та парасольки на відстані щонайменше 3 м один від одного. Пляж довгий і широкий, місця вистачає всім.
Супермаркети сьогодні зачинені, але працюють маленькі китайські і арабські крамнички. Відрізнити їх надзвичайно просто – у китайських із продовольчих товарів в продажу лише вода, крупи та снеки, решта – непродовольчі, в других – вода та безліч фруктів. Купую персики по 0,9 Є /кг та черешню по 1,8 Є кг.
Наступного ранку , після сніданку, він помірно-континентальний:
Чай, кава та молоко необмежені
Скуповуюсь у місцевих мережевих супермаркетах Konzum та Mercadona. Ціни та асортимент однакові як для інших супермаркетів Іспанії. Єдине, що здививувало – надзвичайно великий вибір іспанської парфумерії за помірними цінами (Made in Seville :-)) – 4-6 євро за одеколони та туалетну воду 100 мл. Аромати цілком прийнятні. Забув сказати, що в мене в номері був холодильник, тому можна сміливо купувати товари на вечерю. Окрема розповідь про морозиво. Традиційних у нашому розумінні пачок морозива (по 80-100 грамів) в Іспанії немає. Є або «морозивні торти» (0,5+ кг), або коробки , що містять в собі по 6-8 маленьких 50-грамових пачок морозива. Вартість другого варіанту 1,8-2,5 євро. В мої минулі поїздки до Іспанії, на вулицях та площах різних іспанських міст стояли лотки з холодильниками з морозивом на основі різних фруктів. В цю поїздку ні в Севільї, ні в Малазі, ні в Валенсії такого не бачив. Ймовірно, заборонені через карантин. Морозиво поклав у холодильник. Температуру тримає добре. Іспанська марка ТЕКА.
На що ще звернув увагу в Іспанії - наявність в магазинах меду виробництва України!
Винна тема. На смак та колір товаришів, як відомо немає, в середньому 0,75 Є коштує 3-5 євро. Хоча бачив і акційні варіанти по 1,99 Є. Якщо кому треба в меншій ємності – 0,185 л у пляшці 1,65 Є та у тетрапаку 0,49 Є відповідно. Іспанські бренді Jerez починаються від 5,60 євро за 0,5 л. З нестандартних іспанських делікатесів вирішив спробувати галісійський сир «Tetilla» (приблизно 6 Є за головку 0,5 кг), він вкритий дуже твердою оболонкою, проте в середині м’який, майже як наші плавлені за консистенцією. Але смачний. На дворі субота, а по суботах, як виявляється у Валенсії працюють «стихійні ринки». Одразу біля «Меркадонни» - великий ринок одягу, товар і продавці з Китаю, асортимент курортно-літній, ціни від 5 Є, нічого цікавого для себе не помітив. На сьогодні моя мета – відвідання Міста Науки та Мистецтва, як мінімум, та історичного центру (а саме башти Торре де Кварт та Торре дель Серранос), як максимум. Добираюсь знову автобусом 99, проїхати повз неможливо :-). Незважаючи, що лише близько 11 годин, вже досить спекотно. Планую відвідати Музей Науки:
Біля Музею досить велика черга, яка швидко просувається, у всіх людей в черзі в руках якісь документи. Профільні банери та поліцейська охорона не залишає сумнівів – в фойє музею проводиться вакцинація місцевих жителів від коронавірусу :-(. Проте, всі входять через окремий вхід, в фойє відповідна зона огороджена щитами, із звичайними відвідувачами вони не перетинаються… Музей тим часом працює у звичайному режимі. Багато відвідувачів, як місцевих, так і іноземців. Вхідний квиток, як на мене, задорогий – 8 Є, але ціни в сувенірному магазинчику ще дорожче (всі сувеніри мають наукову тематику). Експозиція займає другий, третій, та четвертий поверхи, підйом ескалатором. Експозиція розміщена дещо хаотично: другий поверх – генетика та нервова діяльність людини, третій – звукові явища та різноманітні музичні інструменти (як старовинні духові, так і незвичні, але терменвокса для повноти не вистачає).
Можна взяти участь у деяких дослідах зі звуковими хвилями, але як на мене їх замало. Іншу частину третього поверху займає експозиція, присвячена іспанським вченим-Лауреатам Нобелівських премій.
Сантьяго Рамону-і-Кахалю:
Северо Очоа:
Та Жану Дассе:
Про останнього хоче розповісти більш докладно. Жан Дассе (1916-2009) за походженням та громадянством був француз, але більшу частину свого життя прожив у Валенсії (був одружений з валенсійкою). Нобелівського премію з фізіології та медицини отримав у 1987 році, працюючи на посаді професора Валенсійського медичного університету. Тема його досліджень стала надзвичайно актуальною в останні півтора роки: вона стосувалася антигенів та антитіл людського організму…
Останній четвертий поверх музей присвяченій космонавтиці взагалі та дослідженням Місяця зокрема. Є зменшені копії марсоходів, ракет, міжнародних космічних станцій. Впорядники музею слідкують за актуальністю експозиції, адже в ній вже згадуються спроби Ілона Маска запустити до Марса та повернути на Землю ракету багаторазового використання.
Була в музеї ще одна атракція (можливо, мене не зрозуміють, але все ж вирішив випробувати на собі) – імітація польоту в космос на кораблі-шатлі багаторазового використання. Вартість 2,50 Є.
Але там еспозиція лише на визначений час. Найближчий вільний – через 2,5 години. Саме час пообідати. Музейне кафе вже закрилося (ймовірно, в п’ятницю працює за скороченим графіком). Але поблизу є великий торгівельний центр з продуктовим супермаркетом. Придбав ¼ кавуна за 1,35 Є та справжній іспанський ніж (2,99 Є) і неподалік від Музею влаштував собі легкий обід. Я був не один такий –майже всі лавочки навкруги були зайняті такими ж пікнікуючими туристами. Але на траві не сидів ніхто !
А ось вже й час мого сеансу підійшов. На даний час – я один, хоча максимум допускається 4 особи. Спочатку на спеціальній платформі, навколо якої обертаються стіни, слухаєш звукозапис лекції лекцію першого іспанського астронавта Педро Дуке. Потім гід проводить у спеціальну капсулу , яка імітує кабіну космічного шаттлу. Туриста пристебають і починається імітація взльоту/посадки. Іміатація, в основному звукова, хоча час від часу положення крісел у просторі змінюється. Жодних додаткових фізичних навантажень не відчув. В принципі, один раз спробувати можна.
Як на мене, від Музею очікував більшого. У порівнянні з науковими музеями інших міст (бачив програми по телебаченню), у Валенсійському дослідів, та взагалі, еспонатів, заамало.Особливо враховуючи його площу. В центр міста їхати вже запізно та й жарко (пік спеки в Іспаніі, як не дивно , приблизно з 17 до 19), лише після 20 починає прохолоднішати.
Але, не зважаючи на спеку, Валенсія прекрасна:
Вечір знов проводжу на пляжі.
Наступний день (останній перед від’їздом) повністю провів на пляжі, відпочиваючи та дегустуючи місцеву кухню. Якщо комусь цікаво - паелья на двох (велика сковорідка) обійшлася в 22 євро, хоча в меню була вказана ціна на одного 11 Є , типу на одного. Але порцію на одного ніде не готують, на відміну від моєго попереднього відвідання Валенсії в рамках групового туру 11 років тому. Тоді готували. Десь у центрі. Коштувало 9 Євро. Замовив традиційну валенсійську. Виявилася з м’ясом курки, кроля, спаржею та квасолею. Смачно. Розумію, що не бюджетно, але бути у Валенсії і не скуштувати візитку її кулінаріїї (а Валенсія є батьківщиною паельї) – просто неможливо).
Крім променаду, прогулявся ще приморськими кварталами. Крім житлових будинків та трамвайного депо, несподівано виявив корпуси Валенсійського Політехнічного Інституту. Заздрю місцевим політехнікам – одразу після занять можна відпочити на пляжі :-) Та й готуватись до занять на морському повітрі корисніше. В Малазі на пляжі бачив групки молоді на пляжі із книгами. Але ніяк не міг припустити , що то студенти :-)
Останнього ранку – раннє виселення (навіть до сніданку, ланч пакет розчарував, скляна пляшка соку і холодного какао, обидві на одноразових пробках, які можна відкрите лише ключем-відкривалкою, які туристи без багажу за звичай у поїздку не беруть, маленька пачка печива та яблуко), швидко на автовокзал, далі автобусом до аеропорту Ель-Прат в Барселоні. Несподівано відкрив для таку особливість свого організму, як можливість спати у масці! У автобусі висів великий плакат про заборону знімати маску. Зі сном боровся як міг, але все ж кілька разів заснув. Вижив. Автобус, до речі, дістався старий, тісний і задушливий, сильно гримів на кожній нерівності дороги. Також компанії ALSA.
Автобус спізнився в аеропорт на 20 хвилин, але часу до вильоту в мене було ще вдосталь. Добре, що не взяв квитки на наступний автобус – він приїздив у Термінал1 аеропорту рівно за 2 години до вильоту. Враховуючи , що Ryanair літає з Терміналу2, то у випадку запізнення на 20 хвилин, міг би мати серйозні проблеми.
Термінал 2 – напівпорожній з нього літають тільки Ryanair та Air Morocco, пасажирів мало, більшість кафе та магазинів зачинені. Виліт затримався на 30 хвилин, але в Борисполі сіли всього на 10 хвилин пізніше. Заповнений %% на 70, більшість пасажирів – українці , що поверталися з відпочинку в Іспанії (судячи по засмазі) Якими шляхами вони потрапляли в офіційно закриту Іспанію, для мене в принципі, не загадка. Станом на день публікації розповіді – Іспанія взагалі відкрита для українських туристів. Замовляли мало і бригада стюардів з Італії пересувались по салону розчаровано. До того ж, у Ryanair, на відміну від конкурентів, абсолютно відсутня на борту торгівля непродовольчими товарами та брендованими сувенірами (на відміну від Wizzair чи МАУ), тільки якимись малозрозумілими лотереями.
Кордон і багаж без затримок (як раз моє повернення випало на період 17.06 – 04.08), коли Україна своїх громадян впускала без ПЛР-тесту та «Дій вдома», ще півтори години міським транспортом іі вдома. Враження від поїздки тільки найкращі
*«З футболом у світ» – книга відомого українського футболіста середини 20 ст. Олександра Скоценя (1918-2003), який виступав за львівську «Україну», київське «Динамо», словацьку «Жиліну», бeльгійський «Шарлеруа», французьку «Ніццу», канадські клуби. Кращий футболіст Франції 1947 року.
1. daļ a>>>
2. daļ a. Viss, ko vē lē jā ties uzzinā t par alkohola apmā cī bu, bet baidī jā ties jautā t
Jū s, iespē jams, neticē sit, tač u jū s nekad iepriekš neesat lidojis ar RhineAir! Divas reizes pirku biļ etes uz firmas lidojumiem, bet abas reizes brauciens neizdevā s (vienreiz izdevā s biļ eti atgū t). Treš ajā mē ģ inā jumā viss noritē ja labi. Mē s visi esam lasī juš i par š ī s firmas š ausmā m, ka viņ i rokas bagā ž u nomē ra ar precizitā ti lī dz centimetram un nosver ar precizitā ti lī dz gramam, un liek maksā t traku naudu par katru lieko gramu/centimetru. Bū tī bā , viss veselā saprā ta robež ā s, mana nobrā ztā mugursoma (ap 8 kg) tika pā rbaudī ta tikai vizuā li. Tie netika prasī ti vai iesvē rti rā mī , lai gan izmē ri bija uz robež as, lai tos atļ autu.
Mē s apskatī jā m iekā pš anu, testu un atļ auju iebraukt Spā nijā (viss izdrukā ts viesnī cā ), lai gan slovā ki, kas stā vē ja rindā aiz manis, telefona ekrā nos rā dī ja testu un atļ auju, teica, ka viss ir kā rtī bā un ieraudzī ja ļ oti dī vainu dokumentu. : >
No sē rijas “Vai redzat QR kodu? Nē ? Un viņ š ir. "
Tagad varat droš i doties apskatī t lietas. Un vairā ki slovā ki bija spiesti nodot savus koferus (atļ autais izmē rs). Kā pē c es vairā kas reizes pieminē ju slovā ku pasaž ierus? Tieš i tā , ar š o reisu uz Seviļ u lidoja Slovā kijas izlases lī dzjutē ji. Reģ istrā cijas zā lē bija daudz Slovā kijas karogu un reklā mkarogu, "rozī š u" (š alles) Slovā kijas valstsvienī bas atbalstam. Es patiesī bā arī lidoju slovā ku lī dzjutē ja aizsegā , jo nopirku biļ eti saskaņ ā ar Slovā kijas Futbola federā cijas kvotu. Futbola federā ciju un sacensī bu partneru kvotu ietvaros biļ etes sauc par "alkohola vilcieniem".
Cilvē kam, kurš nav veltī ts futbolam, š is vā rds, iespē jams, asociē sies ar vilcienu, kura ē damvagonā ir atļ auta alkoholisko dzē rienu tirdzniecī ba : -). Daļ a patiesī bas š ajā ziņ ā ir. To mē s redzē sim pē c daž ā m stundā m : -). Tikmē r - beznodokļ u rež ī mā . Nekas ī paš s. Cenas marcipā nam, vī nam un Unikā lam lielveikalu lī menī . Smē ķ ē tā ji sapako cigaretes (Spā nijā droš i vien dā rgā k).
Nosē š anā s bez kavē š anā s. Lidmaš ī na piepildā s pilnī bā (standarta Boeing 737-800 ar sē dvietu izkā rtojumu 33 rindā s). Pā rsteidzoš ā kā rtā attā lums starp rindā m ir pietiekams, iespē jams, tā pē c, ka Raienam nav pasaž ieru iedalī juma biznesa un ekonomikā . Pā rsteidza sē dvietu trū kums priekš ā tradicionā lā s izdrukas ar dež ū ras beznodokļ u klā stu un citā m aviokompā nijā m raksturī gajiem skā bekļ a masku nē sā š anas noteikumiem. Pā rē jie bija vienkā rš i pielī mē ti pie sē dekļ a priekš ā . Pasaž ieru kontingents ir 80% futbola fanu.
Vecums ir atš ķ irī gs. Bija arī.60+.
Pā rsvarā vī rieš i, kas bijuš i fani (tē vs ar dē lu/dē liem), ļ oti maz sievieš u. Uzreiz pē c kursa stjuarti no Bulgā rijas sā ka ripinā t savus ratus ar dzē rieniem un pā rtiku.
Fani sā ka ar alu, tad paaugstinā ja temperatū ru lī dz degvī nam un viskijam un beidza ar vī nu. Ī sā k sakot, viņ i nopirka visu, kas bija alkoholisks. Ņ emot vē rā , ka pasā kumā piedalī jā s 100+ cilvē ki, dzē rieni beidzā s ļ oti ā tri. Stjuarta apkalpes lidojuma plā nu aptuveni lidojuma stundā sastā dī ja pasaž ieru fani! Spē cī go lietoš anu, protams, pavadī ja sarunas par futbola tē mā m, mač u apsprieš ana, un, pieaugot reibuma pakā pei, tas pā rtapa futbola dziesmu un fanu lietu izpildī jumā . Ī sā k sakot, "pilns alkometrs" : -)
Bet saprā ta robež ā s - neviens necī nī jā s un nekaisī ja priekš metus. Tas bija vienkā rš i jautri visiem. Gā jā m, protams, grupā s pa salonu, bet bez fanā tisma. Viss ir civilizē ts.
Nolaidā s Seviļ ā pē c grafika 19.25. Uzreiz, sasniedzot kā pnes, visus pā rņ ē ma Spā nijas stepes karstā elpa (140 km no š ejienes lī dz Ā frikas krastam. Tieš i tā , starp citu). Domā jot, pē c Budapeš tas +35 Ar mani maz kas pā rsteigs Spā niju. Ja tas bū tu...
Pie ieejas lidostas ē kā - sanitā rā kontrole. Vispirms tika skenē ts QR kods ar FSC anketu, pē c tam ar bezkontakta termometru tika mē rī ta temperatū ra. Viss ir kā rtī bā , var izbraukt no pilsē tas. Pie izejas no terminā ļ a ir autobusu pietura, kas ved uz pilsē tu, proti, uz centrā lo autoostu, ar pieturu netā lu no centrā lā s dzelzceļ a stacijas. Ļ oti ē rti! Biļ ete maksā tikai 4 eiro, š ofera maksā jums pie ieejas. Ar acs kaktiņ u gribu vē rst uzmanī bu, ka neviens no slovā ku faniem ar autobusu nebrauc, visi uzreiz brauc ar taksi. Fanu ceļ ojumi nav paredzē ti budž eta tū ristiem...
Autobusa attā lums lī dz autoostai ir 45 minū tes.
Uzreiz pie ieejas sā kas lieli tirdzniecī bas centri, tad jaunas masī vas augstceltnes (maksimā li 14 stā vi - man likā s), mā jas izskatā s kā jaunas, bet man liekas, ka tā s ir 2-3 gadu desmitus vecas. Balkoni vietā m iestikloti, bet bez izolē još iem termopaneļ iem un satelī tantenā m. Kas lielā mē rā veicina fasā ž u tī rī bu un saglabā ē ku jauno izskatu. Pē c centrā lā s stacijas (un Spā nijā saskaņ ā ar kā du senu tradī ciju stacijā m ir savi nosaukumi - Sevilju sauc par Santa Justa) - sā kas centrs ar tradicionā lo pagā juš ā gadsimta arhitektū ru! Sevilja ir ā rkā rtī gi autentiska un kompakta pilsē ta, neskatoties uz 75.000 iedzī votā ju, bez lielā m platī bā m un neapbū vē tā m telpā m. Pat viens no trim galvenajiem stadioniem (4.000 Estadio Ramon Sanchez Pizjuan) atrodas tieš i dzī vojamā rajona vidū!
Tač u EURO 2020 spē les nenotiks tajā , bet gan 5.000 skatī tā ju arē nā La Cartuja, kas atrodas uz tā da paš a nosaukuma salas Gvadalkiviras upes vidū!
Cits š ī stadiona nosaukums ir Olimpiskais, Sevilja divas reizes ir pieteikusies olimpiskajā m spē lē m (2004. un 2008. gadā ), tač u abas reizes zaudē ja, tač u stadions joprojā m turpinā ja celties...Un, lai finiš ē tu ar 6.000 skatī tā ju no stadiona, tajā notika vairā k spē ļ u. no 1982. gada FIFA Pasaules kausa! … Var strī dē ties par š ā du lielu stadionu skaitu (40+ tū kstoš i) vienā pilsē tā ar Andalū zijas galvaspilsē tu, izņ emot Londonu.
Autoostā tieš i uz perona ir ļ oti noderī gas ierī ces – pudeļ u un konservu dzē rienu tirdzniecī bas automā ti. Pā rsteidzoš i, jū s varē tu domā t, ka arī mums ir. Bet š ī ir pirmā reize, kad es redzu, ka tirdzniecī bas automā ti pā rdod 1.5 litru ū dens pudeles. Es pē rku norā dī to pudeli 1.
5 eiro (ņ emot vē rā , ka svē tdien jau ir ap 21:00 - un Spā nijā š ajā laikā visi veikali pē c definī cijas ir slē gti) - normā ls variants. Lai gan nā kamajā dienā "Mercadon" redzē ju to paš u ū deni uz 0.55.
Tur ir par 2 litriem...Savu viesnī cu atrodu diezgan ā tri, tā atrodas tikai 2 kvartā lu attā lumā no autoostas. To sauc par "Hostal Roma", tač u tas nav hostelis klasiskajā izpratnē - visi tā numuri ir paredzē ti maksimā li 3 cilvē kiem un ir ar atseviš ķ ā m ē rtī bā m. Rezervā cijā tas ir klasificē ts kā viesu nams. Brokastis principā nav, ledusskapja nav (pat koplietoš anas), ir lieli jautā jumi par istabu skaņ as izolā ciju. Principā no sē rijas "vienkā rš i pavadiet nakti".
Nā kamā s dienas rī tā es dodos uz tuvē jo interesantu piejū ras kū rortpilsē tu, kas ir Pikaso PD dzimtene, Banderas OD
, no tā nosaukuma cē lies daž ā ds deserta saldais spā ņ u vī ns un š aurā ekspertu lokā pazī stama kā Eiropas dienvidu pilsē ta, kurā ir metro! Kā jau nopratā t, es braucu uz Malagu! Tur ar vilcienu pa 23e., Tā ar autobusu par 9.90e. Kā pē c arī nav autobusa un tā da cenu starpī ba? Lieta tā da, ka 02.06.
2021. gads izdevā s pieķ ert Spā nijas nacionā lā autobusu pā rvadā tā ja ALSA vienas dienas akciju, saskaņ ā ar kuru biļ ete uz jebkuru tieš o autobusu satiksmi starp jebkuru Spā nijas autobusu pilsē tu maksā ja tikai 9.90 E. (par standarta cenu 20–35 E). Man izdevā s nopirkt Malaga-Sevilla un Valencia-Barcelona. Starp Sevilju un Valensiju nebija tieš o autobusu reisu, un pirmais tieš ais marš ruts uz Sevilju-Malagu bija tikai pulksten 11:00 ar ieraš anā s pulksten 13:30, kas bija vē lu dienas braucienam.
Izbraucu ar autobusu nr. 21 uz dzelzceļ a staciju, brauciena cena ir 1.40E biļ etes no š ofera. Nezinu, varbū t ir biļ ete uz daž ā m dienā m, neinteresē.
Santa Justa stacija atrodas pazemē , bet nav pā rsē š anā s uz metro staciju (loģ iski tiek prasī ts), jo š ajā rajonā nav metro lī nijas. Kā jebkurā dzelzceļ a stacijā Eiropā , š eit ir neliela uzgaidā mā telpa un liels skaits kafejnī cu un veikalu.
Interesanta iezī me: visi Spā nijas pasaž ieru vilcieni ir sadalī ti ā trgaitas un regulā rajos. Nolaiž oties uz ā trgaitas š osejas - droš ī bas dienests pā rbauda pasaž ieru runas lī dzī gi kā lidostā (ar runas izņ emš anu no kabatā m, droš ī bas jostu noņ emš anu un izieš anu cauri karkasam, ieskaitot). Tā pē c, ja braucat ar ā trvilcienu (to numurs sā kas ar burtiem AVE), stacijā labā k ierasties vismaz uz 45 minū tē m, jo uz apskati ir rindas. Es devos uz Malagu ar parasto vilcienu. Pirms nosē š anā s pā rskatī š ana netika veikta. Pieturu maz, vilciens tī rs, 40% pildī jums, kontrolieri ir.
No logiem paveras lauksaimniecī bas ainavas, kurā s dominē olī vu birzis, saulespuķ u lauki un daž reiz citrusaugļ u dā rzi.
Malagā ierodamies ar 20 minū š u nokavē š anos, lai gan sen nekur neesam bijuš i...Malagas stacija ir moderna monumentā la daudzstā vu ē ka, kurā papildus stacijas pakalpojumiem atrodas pamatī gs tirdzniecī bas centrs ( atceļ ā nedaudz iepirkā mies). Tieš i no stacijas nav tieš a jū ras piekraste. Kā pē c jū s neizmantojā t metro, jū s varē tu jautā t? Fakts ir tā ds, ka dzelzceļ a stacija (Maria Zambrano) ir pē dē jā un vienlaicī ga abu Malagas metro lī nijas lī niju pā rsē š anā s stacija, tā s vienkā rš i savieno staciju ar attā lā m pilsē tu teritorijā m. Un jū ras piekraste ir otrā pusē . Lī dz jū rai (pie ostas) nonā ku 10 minū tē s. Krastmalā redzu no tā das interesantas bū ves:
Izrā dā s, ka š ī ir Malagas pilsē ta (spā ņ u valodā Ajutamento). Drosmī gs arhitektoniskais risinā jums, manuprā t, Pikaso stilā.
Principā tas nav pā rsteidzoš i - tikai pirms 2 dienā m Seviļ ā notika Spā nijas un Polijas spē le, un, iespē jams, liela daļ a poļ u lī dzjutē ju apstā jā s Malagā , dodoties vienas dienas braucienā uz spē li Seviļ ā . Plā nojot braucienu, apsvē ru arī š o variantu, palikt Malagā , bet, pirmkā rt, mans mač s beidzā s 19:45, un autobuss uz Malagu tajā dienā vairs nebija vakarā , otrkā rt, ceļ ojuma plā noš anas brī dī . un iegā dā ties aviobiļ etes. Spā nijā joprojā m bez pamatota iemesla bija pā rvietoš anā s ierobež ojumi starp pilsē tā m (tie tika atcelti tikai 27.05), lai gan teorē tiska iespē ja nokļ ū t Malagā bija, arī reiss Budapeš ta-Malaga pastā v.
Smilš aina Malagas pludmale, kas sastā v no ļ oti tumš ā m smiltī m, dubļ aina ū dens, daudz aļ ģ u. Pā rsteidza, ka atpū tnieki visi sauļ ojas 40-50 metrus no ū dens.
Jebkuras Spā nijas pilsē tas vecā centra centrā lie laukumi ir lieliski:
ru / newimg / 3 / 1200x800 / 00/02/66/90 / 2669070.jpg "target =" _ blank " rel="nofollow">
Centrā ir jaunas ē kas, bet jaunums ir uzbū vē ts ļ oti organiski un glī ti.
Kas aizmirsa — BANDERA no spā ņ u valodas tulko kā karogs, karogs:
Banderass, starp citu, ir teā tra pseidonī ms. Aktiera ī stais vā rds ir Hosē Antonio Domingess Bandera.
Teā tris nosaukts vā rdā M. de Servantess:
Nesen nosvinē ja 150. gadadienu.
Un kā da Spā nija bez š ķ iņ ķ a:
Atpakaļ uz Sevilju, kā jau teicu iepriekš , es atgriezos ar autobusu. Autobuss kļ uva liels, ietilpī gs. Tiesa, bez Wi-Fi.
Galvenie skati no logiem ir mazi Spā nijas ciemati ar tradicionā lajā m Andalū zijas baltajā m mā jā m. Un olī vkoku lauki. Daž reiz ir mazi atseviš ķ i akmeņ i:
Pie ieejas Seviļ ā uzmanī bu piesaistī ja vairā kas rū pnieciskas iekā rtas: liela smarž u fabrika, divas mē beles.
Saskaņ ā ar nepā rbaudī tu informā ciju, Boeing komponentu raž oš anas rū pnī ca atrodas Seviļ as priekš pilsē tā .
Tagad vairā k par Seviļ u. Pē kš ņ i biju š ajā pilsē tā (pirmo reizi man bija 12 gadi, 2009. gadā grupas autobusa tū rē ). Principā visas piemiņ as lietas pē c tam ieraudzī ja. Izņ emot vienu - La Cartuja salu. Paš i apstā kļ i bija tā di, ka viņ am š ajā ceļ ojumā tika pieš ķ irta galvenā nozī me.
Lai gan es sasniedzu arī pilsē tas centru (15 minū š u gā jiena attā lumā no manas viesnī cas), es joprojā m redzē ju Seviļ as galveno torni Giralda. Uz iekš dā rziem negā ju (pirmkā rt, tur jau bija, otrkā rt, neticams karstums). Seviļ as centrs pē dē jo 12 gadu laikā nav mainī jies un izskatā s, kā vienmē r, skaisti:
Oriģ inā lais koka vainagojums:
Vē rš u cī ņ u arē na:
Zelta tornis:
Triā nas apgabals:
Un tagad par Kartukha salu. Kā jau teicu iepriekš , kā pē c Seviljai ir izdevies saglabā t savu seno pievilcī bu gadiem un pat gadu desmitiem vē lā k – jo 75.000 cilvē ku lielā pilsē ta (valoda neatgriež as, lai to sauktu par metropoli) nav uzbū vē jusi nevienu biroja debesskrā pi. Jā , ir modernas jaunas administratī vā s vai biroju ē kas, tač u to augstums nepā rsniedz 6-8 stā vus, iebū vē tas organiski un neizkropļ o pilsē tas vē sturisko seju. Bet joprojā m ir viena daudzstā vu ē ka. To sauc Torre de Sevilla ...
atrodas Kartukhas salas paš ā sā kumā , ir 40 stā vu viesnī ca, kas ir pievienota tā da paš a nosaukuma tirdzniecī bas centram (starp citu, ļ oti labi, ir "PRIMARK") `, daudziem citiem veikaliem un kafejnī cā m.
Salai ir liela teritorija, tajā ir vairā kas ielas, 2 autobusu marš ruti, viens - iet apkā rt salai pa apli, otrs savieno Olimpisko stadionu ar pilsē tas centru.
Autobusu intervā li ir aptuveni 20 minū tes. Salā atrodas lielā kā daļ a Seviļ as Universitā tes, Isla Magika un citu pē tniecī bas vietu, tostarp:
Daudzi kosmosa objekti:
Ejot garā m š ai mā jai, manā galvā bija tikai viens jautā jums: kā pē c Ukrainai vairs nav vajadzī ga tā mikroelektronika:
p >
Zinā tnes nometnes ielas ir nosauktas slavenu zinā tnieku vā rdā :
Studentiem ir atvē rts 3D kinoteā tris (citā di saukts par IMAX kinoteā tri), lai sniegtu vairā k vizuā las informā cijas:
Andalū zijas vē stures institū ts tagad atrodas vecajā keramikas rū pnī cas ē kā :
Ir neliels botā niskais dā rzs:
Interesanti, vai spā ņ u zosis arī migrē uz siltā kiem reģ ioniem uz ziemu (ziemā gaisa temperatū ra Seviļ ā nenoslī d zem +14 C)?
Un š eit, patiesī bā , pats Olimpiskais stadions. Ja jū s nezinā t, kā da veida struktū ra tā ir, jū s uzreiz neuzzinā sit:
Protams, lai iekļ ū tu Seviļ as stadionā , bija nepiecieš ama zaļ a rokassprā dze.
Vakcinē tajiem lī dzjutē jiem tā tika izsniegta automā tiski, pā rē jiem - spē les dienā bija jā iziet PCR tests ī paš ā s teltī s stadionā.
Rezultā ts 30 minū š u laikā.
Salī dzinā jumam, standarta PCR tests Spā nijā maksā trī s reizes, un rezultā ts tikai pē c 24-36 stundā m.
Lai nokļ ū tu stadionā , nolemjot neizmantot standarta marš rutu (autobusu), bet gan izmē ģ inā t Seviļ as metro. Viņ š apsē dā s Puerta Jerez stacijā un devā s uz tuvā ko Principles stadionu. Brauciena cena 1.55 eiro, biļ etes tikai automā tos. Stacijas ir veidotas pē c tā sauktā s sistē mas. "Horizontā lais lifts", proti, platforma atdala vilcienu no sienas, kuras durvis ir sinhronizē tas ar telpu un pulkstenis ar ienā koš ā vilciena durvī m:
Vidū vilciens pazī stams daudzā m Eiropas valstī m, cieta konstrukcija.
Automaš ī nas izskatā s apmē ram š ā di:
Interesants punkts - metro savieno abus Seviļ as krastus, bet neš ķ ē rso nevienu no tiltiem! Tas ir, tuneļ i ir ielikti zem Gvadalkiviras upes dibena!
Budapeš tā , starp citu, metro lī nija kursē zem Donavas! Ukrainā š ā das bū vniecī bas tehnoloģ ijas netiek izmantotas, iespē jams, Dņ epras platuma un dziļ uma dē ļ attiecī gajā s vietā s.
Principles stacija patieš ā m atrodas tuvā k Olimpiskajam stadionam, tač u attā lums lī dz tai ir aptuveni 3 km. Gaisa temperatū ra nepā rprotami nebija labvē lī ga staigā š anai:
Tā pē c es joprojā m izmantoju autobusu marš ruta vidū . Bet tomē r nedaudz apskatot Triā nas apkaimi. Tas nav tū rists, bet patiesī bā milzī gs guļ amrajons ar visu vecumu mā jā m, kas aizņ em gandrī z visu Seviļ as labo krastu.
Pabraucā m garā m "Seville Torre" - pie mā jas ļ auž u pū lis ar Spā nijas karogiem un futbola atribū tiku - izrā dā s, ka š ajā viesnī cā apmetā s Spā nijas izlase un lī dzjutē ji gaidī ja, kad tā iznā ks apskatī t savus elkus. Lai gan paš reizē jā spā ņ u sastā vā nav nevienas pasaules lī meņ a zvaigznes.
No zelta paaudzes "2008 - 2010 - 2012" palika tikai Injesta
Beidzot esmu stadionā . Spē li drī kst apmeklē t tikai 1.500 lī dzjutē ju (25 procenti no stadiona ietilpī bas), tač u rodas iespaids, ka policijai ir vairā k skatī tā ju. Ir gā jē ji, zirgi un motorizē ti:
Aviā cijas atbalstu nodroš ina 2 policijas (vai, iespē jams, militā ro) helikopteri, kas pastā vī gi riņ ķ o virs stadiona. Nav skaidrs, no kā viņ i gatavojas aizstā vē t stadionu no gaisa...
Stadions lī dzenumā . Lī dz tuvā kajā m ē kā m - 500 metri katrā virzienā...Brī vprā tī go, starp citu, stadionā ir ļ oti maz.
Viņ a bija formas tē rpā ar pistoli, gā zes baloniņ u un rokudzelž iem. Bez ķ iveres. Š eit gā ja labā k, es labi saprotu slovā ku valodu, atbildot ukraiņ u un angļ u valodā , viņ a mani saprata. Citu valstu policisti Budapeš tas mač os netika manī ti.
Spā ņ i, kuri iepriekš ē jos divus mač us noslē dza neizš ķ irti un zaudē juma gadī jumā slovā kiem, izstā jā s no cī ņ as, spē li uztvē ra ļ oti nopietni, uzreiz atstā jot slovā kiem spē les laukumu un pamazā m piespiež ot tos pie saviem vā rtiem. Viesu morā li nedaudz pacē la vā rtsargs Dubravka, kurš atspoguļ oja visai apš aubā mu soda sitienu. Tač u 15 minū tes vē lā k viņ š sā ka savas komandas sakā vi, kad spož ā s Andalū zijas saules apž ilbinā ts, mē ģ inot raidī t bumbu pā ri vā rtu pā rliktnei, iesitot to savos vā rtos...Pirms pā rtraukuma spā ņ i guva otro reizi.
Ņ emot vē rā , ka slovā kiem vispā r nebija spē les uzbrukumā (laukuma saimnieki soda laukumu sasniedza tikai daž as reizes, turklā t bez sitiena vā rtos), mač a rezultā ts man jau bija skaidrs. Interesanti bija tikai gū to vā rtu skaits, uz kuriem spā ņ i apstā sies...
Runā jot par atmosfē ru stadionā - Budapeš tā bija labā k un gaiš ā k, Seviļ ā pā rā k daudz policijas tribī nē s, lī dzjutē ji spiesti sē dē t uz vietas, pē c trim brī vā m, stjuarti vienmē r skraida starp rindā m un atgā dina nepiecieš amī ba valkā t maskas...Kaut kā novē rš uzmanī bu no futbola mač a
Pē c spē les (un lī dzjutē ji no stadiona tika izvesti ļ oti lē ni, bet no visā m pusē m ieskauti ar gaiteni), ieraugot futbola leģ endā ro figū ru un lī dzjutē jus - Spā nijas izlases superfani "Manolo bundzinieks" Kaseress. Artesero):
Viņ š kļ uva slavens ar to, ka kopš.1982. gada, neizlaiž ot nevienu Spā nijas izlases spē li, viņ š ieradā s Kijevā arī EURO 2012. Nu, ja darbs atļ auj (Senor Manolo - vairā ku sporta bā ru ī paš nieks daž ā dā s Spā nijas pilsē tā s) - tad kā pē c ne.
Viņ š bija "Spā nijas izlases 12. numurs" bez sava sitaminstrumenta, viņ u nesa viens no jaunajiem lī dzjutē jiem, iespē jams, 72 gadu vecumā , nepā rtraukti nē sā t instrumentu ir smags.
Ņ emot vē rā , ka viņ u kostī mi ir pā rdomā ti lī dz mazā kajai detaļ ai (pat kurpes un toreadora legingi), es atļ auš os pieņ emt, ka viņ i patieš ā m ir pensionē ti vē rš u cī nī tā ji.
Pē c spē les izlemjot atgriezties viesnī cā citā veidā , proti, pa Alamilo tiltu (sauktu arī par "Calatravi tiltu"):
Vienkā rš i arhitektū ras un inž enierijas domu š edevrs. Skaisti no jebkuras puses:
Devies uz krastmalu Seviljas-Nortes apgabalā , pē c tam mierī gi pastaigā ties gar Gvadalkiviras krastu, baudot saulrietu un vakara vē sumu un aplū kojot mū sdienu spā ņ u arhitektu darbus, proti, pilsē tas, gā jē ju tiltu, tikai 15 platu, viņ š iekļ uva Ginesa rekordu grā matā dienvidos. Barket Bridge arī ir ļ oti labs:
Arī El Cachorro tilts izskatā s oriģ inā ls (burtiski tā nosaukums tulkojumā nozī mē "Kristus Pestī tā ja tilts"). Iepretim centrā lajai autoostai tā s dizaineri parū pē jā s par gā jē jiem, izveidojot saulessargu sistē mu. Tā s ī patnī ba ir tā da, ka abi tā s balsti atrodas krastos, bez zemū dens konstrukcijā m!
Kopā.23 tilti pie Seviļ as (divdesmit trī s), ne viens dzelzceļ a vai metro tilts.
Uzmanī bu pelna arī š ā da konstrukcija:
p >>>
Es nekur tī klā neatradu viņ as galamē rķ i.
Tas izskatā s pē c hipertrofē ta torņ a lē kš anai ū denī (iespē jams, pa kā pnē m). Bet man liekas, ka tā ir kaut kā da hidrotehniska konstrukcija, tā arī nevelk uz vienkā rš u skatu torni. Kas precī zi zina par tā mē rķ i - lū dzu, rakstiet.
Nā kamajā dienā , sapulcē jies, agri no rī ta dodos uz Valensiju. Ar pā rsē š anos uz Madridi. Kā pē c viss ir tik sarež ģ ī ti: vienī gā tieš ā Seviļ as-Valensijas atrakcija pē c mū su standartiem ir "pasaž ieris", nevis "ā trs", un vē l jo vairā k ne "Intercity", pa ceļ am ap pulksten 12 un ierodas Valensijā pē c plkst. 23:00. Pavadī t visu dienu kustī bā , manuprā t, ir nesaprā tī gi. Tā pē c izvē loties opciju caur Madridi. Jo ī paš i tā pē c, ka biļ eš u izmaksas abos gadī jumos bija gandrī z vienā das. Vilcieni abos gadī jumos bija ā trgaitas, tas ir, iekā pš ana tajos bija saistī ta ar droš ī bas uzraudzī bu. Abos gadī jumos vilcieni bija 100% piepildī ti. Kas principā nav pā rsteidzoš i - 24.
06 Spā nijā bija valsts svē tki - Sv. Huana diena (Jā ņ a Kristī tā ja diena) - un bija brī vdiena. Madridē vilciens ieradā s Atoč as centrā lajā stacijā . Man bija savienojums 1 gadu un 15 minū tes. Saprotams, neizejot pilsē tā .
Ja arī tev š ajā stacijā ir maiņ a - esiet uzmanī gi! Vienā mā jā ir tā lsatiksmes vilcienu un piepilsē tas vilcienu stacija, peronu numerā cija abos sā kas ar 1, un kas vē l ļ aunā k, automā ts uz manas biļ etes QR koda nokavē ja piepilsē tas staciju! Kļ ū du sapratu ā tri, bet pa turniketu atgriezties nebija iespē jams, bija jā skraida pa staciju, lai atrastu izeju, tad jā meklē stacijas peroni tā lsatiksmes vilcieniem! Man izdevā s normā li, lī dz izlidoš anai bija palikuš as 15 minū tes. Vilciens uz Madridi-Valensiju gā ja ar ekspresi bez pieturā m!
Ainavas atkal tipiski spā niskas (briež i, olī vu birzis), bet ī si pirms Valensijas pabraucā m garā m nelielai kalnu grē dai (nezinu Spā nijas fizisko ģ eogrā fiju), izbraucā m cauri tuneli, aiz kura atradā s neliels ezeriņ š un ū denskrā tuve. Laicī gi ieradā s Valensijā Xoaqin Sorolla stacijā . Valensijā ir divas dzelzceļ a stacijas. Bet viens no tiem (Xoaqin Sorolla, strupceļ š ) ierodas tikai vilcienos ar gala staciju Valensiju, no otras (Norte) caurbraucoš s tranzī tvilciens.
Izvē loties viesnī cu Valensijā , gatavs atrast tuvā k jū rai. Bet lielā kā daļ a pilsē tas piekrastes ir liela jū ras osta, tā pē c viesnī ca tika atrasta tikai pilsē tas nomalē , bet pludmalē . Viesnī ca Resa Patacona **:
Vienī gā problē ma ir loģ istika. No stacijas jū s varat nokļ ū t tikai Maritimu stacijā , un no turienes ar autobusu №99 lī dz gala pieturai (pretī viesnī cas ieejai : -)).
Un tagad par apmaksas sistē mu sabiedriskajam transportam Spā nijas treš ajā lielā kajā pilsē tā . Ir vienota transporta karte (8.40 Ir 10 braucieniem), kuru var izmantot visu veidu sabiedriskajā transportā (metro, autobuss, tramvajs). Bet, lai to nopirktu, saskaņ ā ar ilggadē ju spā ņ u tradī ciju, var atņ emt tabakas veikalos. Kuras saistī bā ar valsts nedē ļ as nogali bija slē gtas: - (
Vienreizē ja maksa Valensijas metro maksā.2, 50 € (biļ ete 10 braucieniem 7.50 €), pā rdodot tirdzniecī bas automā tos metro stacijā s, autobusa biļ ete 1.50 €, pā rdod š oferis. Par braukš anas maksu un norē ķ inu sistē mu tramvajos neko nevaru pateikt, neizmantoju.
Valensijas metro vilciens izskatā s š ā di:
Tipiska Valensijas metro stacija. Vā rds, atklā ti sakot, ir š okē još s:
Beidzot es nonā ku viesnī cā .
Tā atrodas netā lu no gleznainā s Malvarossas apgabala.
Ē kas, pā rsvarā.1-2¦ stā vu privā tmā jas. Nosaukums, manuprā t, izskatā s pē c frā zes "rozā malva":
Viesnī ca ir pavisam jauna, celta tikai 2021. gadā . Ir oriģ inā ls dizains, š ķ ē rsgriezumā ir skaitlis "8". Tajā ir gan istabas, gan dzī vokļ i ar virtuvē m (ti, paredzē ti ilgstoš ai uzturē š anā s laikam). Bezmaksas baseins un trenaž ieru zā le. Katrā stā vā ir 3 lifti, bet gaiteņ i ir ļ oti juceklī gi. Kā du dienu viņ š pat palī dzē ja vadī t kā du patieš ā m apmaldī juš os spā niski runā još u tū ristu.
Tū lī t pē c iekā rtoš anā s es dodos uz pludmali.
Apkā rtnē ir divas pludmales: Alboraja un Malvarossa. Ir ļ oti viegli atš ķ irt to sadalī juma punktu: pirmajā ir kafejnī cas un restorā ni:
, bet no otras - promenā de ar soliņ iem:
/>
Pludmalē var sauļ oties lī dz saulrietam, saule rietē s pē c 21 stundas.
Atpū š as pā rsvarā vietē jie (lai gan dzird vā cu un franč u valodu), daž i maskā s, visi ievē ro "sociā lo distanci" - paklā ji un lietussargi atrodas vismaz 3 m attā lumā viens no otra. Pludmale ir gara un plaš a, vietas pietiek visiem.
Lielveikali š odien ir slē gti, bet mazie ķ ī nieš u un arā bu veikali ir atvē rti. Atš ķ irt tos ir ļ oti vienkā rš i – ķ ī nieš i tirgo tikai ū deni, graudaugus un uzkodas, pā rē jos – nepā rtikas produktus, citi – ū deni un daudz augļ u. Pē rku persikus pa 0.9e/kg un ķ irš us pa 1.8e kg.
Nā kamajā rī tā pē c brokastī m ir mē rens kontinentā ls:
Tē ja, kafija un piens ir neierobež oti
Es iepē rkos vietē jos Konzum un Mercadona lielveikalos.
Citos Spā nijas lielveikalos cenas un sortiments ir vienā das.
Vienī gais, kas pā rsteidza - ļ oti liela spā ņ u smarž u izvē le par saprā tī gā m cenā m (Raž ots Seviljā : -)) - 4-6 eiro par odekolonu un tualetes ū deni 100 ml. Aromā ti ir diezgan pieņ emami. Aizmirsu pateikt, ka man istabā bija ledusskapis, tā pē c vakariņ ā m var droš i pirkt pā rtikas preces. Par saldē jumu atseviš ķ s stā sts. Mū su izpratnē par saldē juma pakā m (80-100 g) Spā nijā nav tradicionā lu. Ir vai nu "saldē juma kū kas" (0.5+ kg), vai kastī tes, kurā s ir 6-8 mazas 50 gramu saldē juma paciņ as. Otrā varianta izmaksas ir 1.8-2.5 eiro. Manu iepriekš ē jo Spā nijas braucienu laikā daž ā du Spā nijas pilsē tu ielā s un laukumos bija paplā tes ar ledusskapjiem ar saldē jumu, kura pamatā ir daž ā di augļ i. Tā nebija Seviļ ā , Malagā vai Valensijā . Droš i vien karantī nas dē ļ aizliegts. Es ieliku saldē jumu ledusskapī . Labi uztur temperatū ru. Spā ņ u zī mols TEKA.
Kam vē l jā pievē rš uzmanī ba Spā nijā – medus veikalu klā tbū tne Ukrainā !
/>
/>
Vī na tē ma. Pē c biedru gaumes un krā sas, kā zinā ms, nē , vidē ji 0.75 Ir izmaksas 3-5 eiro. Kaut gan redzē ju akcijas variantus par 1.99e. . Ja kā dam vajag mazā ku ietilpī bu - attiecī gi 0.185 litri pudelē.1. 65e un tetrapaka 0.49e. Spā nijas Jerez zī molu cena ir sā kot no 5.60 eiro par 0.5 litriem. No nestandarta spā ņ u gardumiem, nolē muš i izmē ģ inā t Galisijas sieru "Tetilla" (ap 6 E uz 0.5 kg galvu), tas ir klā ts ar ļ oti cietu č aumalu, bet vidū mī ksts, pē c konsistences gandrī z kā mū su kausē tais. Bet garš ī gi. Sestdien pagalmā un sestdienā s, kā izrā dī jā s Valensijā , ir dabas tirgi. Turpat blakus Mercadonny - liels apģ ē rbu tirgus, preces un pā rdevē ji no Ķ ī nas, vasaras kū rorta klā sts, cenas no 5 tur, neko interesantu sev nepamanī ju.
Š odien mans mē rķ is ir pē c iespē jas vairā k apmeklē t Zinā tnes un mā kslas pilsē tu un vē sturisko centru (proti, Torre de Quart un Torre del Serranos). Atkal nokļ ū stu ar 99. autobusu, garā m pabraukt nevar : -). Lai arī ir tikai kā di 11, jau ir diezgan karsts. Es plā noju apmeklē t Zinā tnes muzeju:
Muzejā ir pietiekami liela rinda, kas kustas ā tri, visiem rindā esoš ajiem ir daž i dokumenti rokā s. Profilu baneri un policijas apsargi nerada š aubas - muzeja vestibilā vietē jo iedzī votā ju vakcinā cija pret koronavī rusa rež ī mu Daudzi apmeklē tā ji, gan vietē jie, gan ā rzemnieki.
Ieejas biļ ete, manuprā t, ir dā rga - 8 Jā , bet dā vanu veikalā cenas vē l dā rgā kas (visiem suvenī riem ir zinā tniska tē ma). Ekspozī cija aizņ em otro, treš o un ceturto stā vu, kā pjot pa eskalatoru.
Ekspozī cija iekā rtota nedaudz haotiski: otrajā stā vā – cilvē ka ģ enē tika un nervu darbī ba, treš ajā – skaņ u parā dī bas un daž ā di mū zikas instrumenti (gan senie vē ji, gan neparasti, bet teremī na voksa pilnī bai).
Jū s varat piedalī ties daž os eksperimentos ar skaņ as viļ ņ iem, bet, manuprā t, tie ir maz. Treš ā stā va otro daļ u aizņ em ekspozī cija, kas veltī ta Spā nijas Nobela prē mijas laureā tiem zinā tniekiem.
Santjago Ramonu un Kajalu:
North Ochoa:
Jā , Ž ans Deiss:
Vē las runā t par pē dē jo sī kā k.
Ž ans Dasse (1916-2009) bija franč u izcelsmes un tautī bas, tač u lielā ko dzī ves daļ u pavadī ja Valensijā (viņ š bija precē jies ar Valensijas sievieti).
Viņ š saņ ē ma Nobela prē miju fizioloģ ijā vai medicī nā.1987. gadā kā Valensijas Medicī nas universitā tes profesors. Viņ a pē tī juma tē ma pē dē jā pusotra gada laikā ir kļ uvusi ļ oti aktuā la: tas attiecā s uz cilvē ka ķ ermeņ a antigē niem un antivielā m…
Muzeja augš ē jais ceturtais stā vs ir veltī ts astronautikai kopumā un jo ī paš i mē ness izpē tei. Ir samazinā tas roveru, raķ eš u, starptautisko kosmosa staciju kopijas. Muzeja autori seko lī dzi izstā des aktualitā tei, jo tajā jau pieminē ti Ilonas Maskas mē ģ inā jumi palaist Marsā un atgriezt uz Zemes atkā rtoti lietojamu raķ eti.
Muzejā bija vē l viena atrakcija (es varbū t nesapratu, bet tomē r nolē mu pamē ģ inā t pats) - kosmosa lidojuma imitā cija uz vairā kkā rt lietojama kosmosa kuģ a. Cena 2.50 E.
Bet ekspozī cija ir tikai uz noteiktu stundu. Tuvā kā bezmaksas ir pē c 2.5 stundā m. Ir pienā cis laiks pusdienā m. Muzeja kafejnī ca jau ir slē gta (piektdien laikam pē c saī sinā ta grafika). Bet blakus ir liels iepirkš anā s centrs ar pā rtikas preč u veikalu. Nopirkuš i ¼ arbū zu par 1.35 € un ī stu spā ņ u nazi (2.99 €) un paē duš i vieglas pusdienas netā lu no muzeja. Es nebiju viena – gandrī z visus veikalus apkā rt bija ieņ ē muš i vieni un tie paš i tū risti. Bet uz zā les neviens nesē dē ja!
Un tagad ir pienā kusi manas sesijas stunda. Š obrī d esmu viens, lai gan maksimā li pieļ aujami 4 cilvē ki. Pirmkā rt, uz ī paš as platformas, ap kuru griež as sienas, jū s klausā ties pirmā spā ņ u astronauta Pedro Duke lekcijas ierakstu.
Pē c tam virziet ceļ vedi uz ī paš u kapsulu, kas atdarina kosmosa kuģ a kabī ni. Tū rists tiek piesprā dzē ts un sā kas pacelš anā s/nolaiš anā s imitā cija. Imitā cija, pā rsvarā skaņ a, lai gan ik pa laikam mainā s krē slu novietojums telpā . Nekā du papildu fizisko piepū li nejutu. Principā var mē ģ inā t vienu reizi.
Tā pat kā es, es gaidī ju vairā k no muzeja. Salī dzinot ar citu pilsē tu zinā tniskajiem muzejiem (redzot raidī jumus televī zijā ), Valensijas eksperimentu un eksponā tu kopumā ir daudz. Ī paš i ņ emot vē rā tā platī bu. Ir par vē lu un karsti, lai dotos uz pilsē tas centru (Spā nijā maksimums, dī vainā kā rtā , no aptuveni 17 lī dz 19), tikai pē c 20 sā k atdzist.
Tač u, neskatoties uz karstumu, Valensija ir skaista:
Es atkal pavadu vakaru pludmalē .
Nā kamā diena (pē dē jā pirms izbraukš anas) pilnī bā pavadī ta pludmalē , atpū š oties un nogarš ojot vietē jo virtuvi. Ja kā dam ir interese - paella uz diviem (lielā panna) maksā ja 22 eiro, lai gan ē dienkartē bija norā dī ta viena cena 11E, piemē ram, viena. Bet porcija vienam nekur nav sagatavota, atš ķ irī bā no manas iepriekš ē jā s Valensijas apmeklē juma grupas tū res ietvaros pirms 11 gadiem. Tad viņ i gatavoja. Kaut kur centrā . Tas maksā ja 9 eiro. Tradicionā lā valensieš u pasū tī š ana. Tas izrā dī jā s ar vistu, trusi, sparģ eļ iem un pupiņ ā m. Garš ī gi. Es saprotu, ka tas nav budž ets, bet vienkā rš i nav iespē jams atrasties Valensijā un neizmē ģ inā t viņ as vizī tkarti (un Valensija ir paeljas dzimtene).
Krimas promenā de, ejot atpakaļ uz piekrastes kvartā liem. Papildus daudzdzī vokļ u ē kā m un tramvaju depo viņ š negaidī ti atklā ja Valensijas Politehniskā institū ta ē kas.
Autobuss kavē jā s 20 minū tes uz lidostu, bet man vē l bija pietiekami daudz stundu pirms izlidoš anas. Labi, ka viņ š nepaņ ē ma biļ etes uz nā kamo autobusu - lidostas 1. terminā lī ieradā s tieš i 2 stundas pirms izbraukš anas. Ņ emot vē rā , ka Ryanair izlido no 2. terminā ļ a, tai varē tu rasties nopietnas problē mas, ja tas kavē s 20 minū tes.
2. terminā lis - pustukš i lido tikai Ryanair un Air Morocco, ir maz pasaž ieru, lielā kā daļ a kafejnī cu un veikalu ir slē gti. Vilits aizkavē jā s 30 minū tes, bet tikai 10 minū tes vē lā k apsē dā s Borispolē . Aizpilda %% uz 70, lielā kā daļ a pasaž ieru - ukraiņ i, kas atgriež as no atvaļ inā juma Spā nijā (spriež ot pē c iedeguma) Kā viņ i nokļ uva oficiā li slē gtajā Spā nijā , man principā nav noslē pums. Stā sta publicē š anas dienā Spā nija kopumā bija atvē rta ukraiņ u tū ristiem. Tika pasū tī ts maz, un stjuartu komanda no Itā lijas pā rvietojā s pa salonu vī luš ies.
Turklā t Ryanair, atš ķ irī bā no konkurentiem, nenodarbojas ar nepā rtikas preč u un zī molu suvenī ru tirdzniecī bu (atš ķ irī bā no Wizzair vai UIA), ir tikai daž as neskaidras loterijas.
Robež a un bagā ž a bez kavē š anā s (tikai mana atgrieš anā s iekrita laika posmā no 17.06. lī dz 04.08. ), kad Ukraina uzņ ē ma savus pilsoņ us bez PCR testa un "Darbojies mā jā s", vē l pusotru stundu ar sabiedrisko transportu un mā jā s. Iespaidi par ceļ ojumu ir tikai vislabā kie
* "Ar futbolu pasaulē " — slavenā.20. gadsimta vidus ukraiņ u futbolista grā mata. Aleksandrs Skotsens (1918-2003), kurš spē lē jis Ļ vovas "Ukraina", Kijevas "Dynamo", Slovā kijas "Zilina", Beļ ģ ijas "Charleroi", Francijas "Nice", Kanā das klubos. Francijas labā kais futbolists 1947. gadā .