Початок тут
Поряд з будинком музею декоративного мистецтва – церква на честь преподобних Антонія і Феодосія Печерських з Трапезною палатою. Я вже писала, що мені дуже подобається розписи в колишній трапезній і її енергетика, яка діє на мене заспокійливо, визиває бажання присісти на лаві і ні про що не думати.
Раніше храм був чинний, фотографувати не дозволяли. Минулого разу я спілкувалась з жіночками-прихожанками, що сиділи в трапезній, про заборону фотографування в середині. Вони погодились зі мною, що це дивно і неправильно. Але тодішнє керівництво церкви мало свої погляди.
До слова, цього разу я не стала заходити в Успенський собор, бо десь в голові закарбувалась думка, що фотографувати там не можна, а просто йти туди втретє вже не так цікаво.
Ті, хто не має можливості побувати в Києво-Печерській лаврі, можуть роздивитись внутрішнє убранство Успенського собору та інших пам’яток в тривимірному зображенні за посиланням:http://lavra. ua/3dtour/index.html
Та повернемось до Трапезної церкви. Після певних відомих подій там припинили проводити службу. І зараз церква, а особливо трапезна, виглядають трохи порожніми і холодними. Навіть лавки прибрали.
Тільки туристи блукають приміщенням, натискаючи кнопки фотоапаратів і телефонів.
Сподіваюсь, найближчим часом, після вирішення усіх релігійних і суспільних питань лаврського комплексу, регулярні служби в церкві Антонія і Феодосія Печерських відновляться, і приміщення наповниться доброю енергією.
Далі чимчикую на дзвіницю… І лише опинившись на верхньому ярусі, розумію, що з мого боку це була дурна ідея і даремна витрата часу. Така кількість бажаючих піднятись нагору і поселфітися на фоні панорами міста, що треба було довго чекати вільного місця, а ще я одразу пригадала і кампанілу у Флоренції, і ратушу у Львові, і всі башти, де два людських потоки ледь розходились на вузьких гвинтових сходах.
Черга до Скарбниці величенька, стояти не буду, тож Скарбницю викреслюю з побажань.
Згадую про виставку відроджених скарбів Києво-Печерської лаври. Вона трохи захована між будівлями біля дзвіниці, але є рекламні вказівники, знайти легко. Цього разу вже дозволяють фотографувати телефоном.
Експозиція «Відроджений всесвіт» присвячена 100-річчю Реставраційної майстерні Лаврського музею і «вшановує кропітку працю відділу наукової реставрації, консервації та експертизи рухомих пам’яток Національного заповідника “Києво-Печерська лавра”, спрямовану на збереження української культурної спадщини».
В експозиції представлено понад 100 мистецьких творів XVII-XX століть: старовинні українські ікони, хрести, срібне церковне начиння, літургійні тканини та стародруки. Серед унікальних експонатів – предмети, що походять із Києво-Печерської лаври та інших храмів і монастирів Києва, багато з яких зазнали руйнацій ще під час Другої світової війни та були відреставровані лише нещодавно, серед них: дарохранильниця 1756 року, яка виготовлена зі срібла з карбуванням, литвом і позолотою, напрестольне Євангеліє 1707 року в окладі зі срібла, фініфті та позолоти, хрест благословенний 1753 року – приклад вишуканого церковного мистецтва зі срібла та золота, опліччя від фелону XVIII ст. виготовлене з дорогоцінних тканин, шовкових і металевих ниток, прикрашене бісером і перлами, ікона "Св. Феодосій Печерський" ХІХ ст. – частина дияконських дверей, виконана на дереві з олійними фарбами та інше.
Поряд з деякими раритетами є фотографії, що показують як цей предмет виглядав до реставрації і на різних етапах роботи над ним.
Дуже хотілось знову потрапити в Троїцьку надбрамну церкву. Вельми вона мені сподобалась, а ще пам’ятала слова одного відвідувача про стінний розпис над сходами, які почула минулого разу вже виходячи звідти: «Зверніть увагу на цього ченця – в який бік ви б не рухались, його очі стежать за вами». На жаль, церква закрита на реставрацію.
Трохи кружляю територією в пошуках куди ще заглянути і натрапляю на виставку «Фрески церкви Спаса на Берестові». 10 унікальних фресок XVII століття, створені завдяки Київському митрополиту Петру Могилі.
Коротенько нагадаю історії храму.
Колись дуже давно в тій місцевості було село Берестово – заміська резиденція київських князів. В 988 році неподалік князівського палацу великий князь Володимир Святославович, повернувшись із візантійського Корсуня, де прийняв Святе хрещення, на згадку про цю подію побудував дерев’яну церкву.
Кам'яну церкву – Спасо-Преображенський храм, більш відомий як церква Спаса на Берестові – звели в часи правління Володимира Мономаха (орієнтовно між 1113 та 1125 роками). Згодом вона стала усипальницею княжого роду Мономаховичів.
Час та загарбники не щадили храм, неодноразово руйнуючи його. Останній раз значна частина його мурів впала у 1482 році під час нападу на Київ Кримського хана Менглі І Гірея. Відтоді більше століття святиня стояла у руїнах, аж доки в 1640-1643 роках Петро Могила не взявся відновити її своїм коштом. Для розпису стін він запросив афінських майстрів.
На стінах і склепіннях храму збереглися оригінальні фрески кінця ХІ – початку ХІІ століть. Однак про їхню наявність протягом тривалого часу було невідомо.
В 1970-му році під час реставраційних робіт у церкві раптом виявили композицію «Явлення Христа учням на Тіверіадському морі», що стало справжньою сенсацією.
Одразу ж постало питання про повне розкриття давніх фресок, а разом з тим – про зняття композицій ХVІІ ст., які закривали їх. Колектив реставраторів розробив оригінальну технологію цього складного процесу. Із західної стіни внутрішнього притвору було обережно знято весь стінопис могилянського часу – десять композицій середини ХVІІ ст. : «Тайна Вечеря», «Воскресіння Лазаря», «В’їзд до Єрусалима», «Омовіння ніг», «Пророк Михей», «Пророк Осія», «Пророк Амос», «Пророк Іоїль», «Пророк Ієзекіїль», «Чудесний лов риби». Фрески були покладені на основу та закріплені на спеціальні підрамники.
Зняті фрески зберігалися у фондах Заповідника і певний час не були доступними для огляду. В липні 2013 року в рамках святкування 1025-річчя Хрещення Русі ці 10 унікальних фресок відкрили для відвідувачів, розмістивши їх в будівлі колишньої Микільської больничної церкви.
Виходжу на вулицю, розмірковуючи чи одразу відправитись в саму церкву Спаса на Берестові, чи сходити ще в музей друкарства… І бачу, що черга до Скарбниці зникла.
Далі буде...
Sā kt š eit
Blakus Dekoratī vā s mā kslas muzeja ē kai atrodas baznī ca par godu cienī jamajam Antonijam un Teodosijam no Alā m ar ē dnī cu. Jau rakstī ju, ka man ļ oti patī k gleznas bijuš ajā ē dnī cā , un tā s enerģ ija, kas uz mani iedarbojas nomierinoš i, liek man gribē t sē dē t uz soliņ a un ne par ko nedomā t.
Iepriekš baznī ca darbojā s, un fotografē š ana nebija atļ auta. Pagā juš ajā reizē runā ju ar draudzes loceklē m, kas sē dē ja ē dnī cā , par fotografē š anas aizliegumu iekš pusē . Viņ as piekrita man, ka tas ir dī vaini un nepareizi. Tač u toreizē jai baznī cas vadī bai bija savs viedoklis.
Starp citu, š oreiz es neapmeklē ju Dievmā tes uzņ emš anas katedrā li, jo kaut kur galvā man bija doma, ka tur nevar fotografē t, un treš o reizi turp doties vienkā rš i nav tik interesanti.
Tie, kuriem nav iespē jas apmeklē t Kijevas Peč eru klosteri, var apskatī t Dievmā tes uzņ emš anas katedrā les interjeru un citus pieminekļ us trī sdimensiju attē lā , izmantojot saiti: http://lavra. ua/3dtour/index.html
