Виховний будинок (Оспедале дельї Інноченті) – історична будівля у Флоренції на площі Пьяцца Сантіссима Аннунціата, видатний зразок архітектури Раннього Відродження в Італії. Будівля була спроектована в 1419-му року Філіппо Брунеллескі за замовленням гільдії виробників вовни «Арте делла Лана» - однієї з найбагатших у Флоренції. Довгий час в будівлі розміщувався сирітський притулок – інколи дітей залишали прямо в басейні, розташованому перед портиком.
Але в 1660 році басейн прибрали, а на його місці спорудили механізм для таємного приймання дітей: двері мали спеціальне колесо, що оберталося, за його допомогою дитя потрапляло всередину, а дорослий, що приніс дитину, залишався непоміченим. Ця система працювала аж до закриття притулку в 1875 році. Будівля Оспедале дельї Інноченті будувалася у декілька етапів, і лише перший з них – з 1419 по 1424 роки – проходив під керівництвом Брунеллескі, який спирався на ідеї давньоримської, готичної і романської архітектури. Новаторством було використання круглих колон з класичними і додатковими капітелями, а також кругові арки і сферичні куполи. Надалі до притулку був прибудований горищний поверх, а сама будівля була розширена за допомогою додаткового крила з південного боку. Формально виховний будинок був відкритий в 1445 році, і вже через десять днів в нім з'явився перший сирота. В кінці 1520-х років з боку вулиці Віа де Фіббіаї було прибудоване крило, що призначалося для дівчаток.
Згодом, в 1463-1466 роках, лоджія була декорована 14 поліхромними майоліковими медальйонами з глазурованої глини в тимпанах між арками, створеними в майстерні Луки делла Робіа, ймовірно Андреа делла Робіа, які зображують запеленатих до пояса немовлят. Це зображення увійшло до кола міжнародної медичної символіки. Копія медальйона була розміщена на фасаді будівлі Вестмінстерського дитячого госпіталю в Англії. З XIX ст. «флорентійське немовля» стало у ряді країн символом педіатрії.
Сьогодні в будівлі Оспедале дельї Інноченті розміщується невеликий музей, присвячений епосі Відродження, з роботами Лука делла Роббіа, Сандро Боттічеллі, Пьеро ді Козімо і Доменико Гирландайо.
Bē rnu nams (Ospedale degli Innocenti) ir vē sturiska ē ka Florencē Santissima Annunziata laukumā , kas ir izcils agrī nā s renesanses arhitektū ras piemē rs Itā lijā . Ē ku 1419. gadā projektē ja Filipo Brunelleski pē c Vilnas raž otā ju ģ ildes "Arte della Lana" - vienas no bagā tā kajā m Florencē - pasū tī juma. Ilgu laiku ē kā atradā s bē rnu nams - daž reiz bē rni tika atstā ti tieš i baseinā , kas atradā s portika priekš ā.
Bet 1660. gadā baseins tika noņ emts, un tā vietā tika uzbū vē ts mehā nisms bē rnu slepenai uzņ emš anai: durvī m bija ī paš s ritenis, kas griezā s, ar tā palī dzī bu bē rns tika iekš ā , un pieauguš ais, kurš atveda bē rnu, palika nepamanī ts. Š ī sistē ma darbojā s lī dz patversmes slē gš anai 1875. gadā.
Ospedale delli Innocenti ē ka tika celta vairā kos posmos, un tikai pirmais no tiem - no 1419. lī dz 1424. gadam - bija Brunelleski vadī bā , kurš balstī jā s uz senā s romieš u, gotikas un romā nikas arhitektū ras idejā m. Jauninā jums bija apaļ u kolonnu ar klasisko un papildu galvaspilsē tu, kā arī apļ veida arku un sfē risku kupolu izmantoš ana. Vē lā k nojumei tika piebū vē ts mansarda stā vs, bet pati ē ka tika paplaš inā ta ar papildu spā rnu dienvidu pusē . Formā li bē rnunams tika atvē rts 1445. gadā , un pē c desmit dienā m tajā parā dī jā s pirmais bā reņ u nams. 1520. gadu beigā s no Via de Fibbiai tika pievienots spā rns meitenē m.
Vē lā k, 1463. -1466. gadā , lodž iju rotā ja 14 polihromi majolikas medaljoni, kas izgatavoti no glazē ta mā la timpanā starp arkā m, kas veidotas Lukas della Robijas, iespē jams, Andrea della Robia darbnī cā , attē lojot lī dz viduklim autiņ us mazuļ us. Š is attē ls ir iekļ uvis starptautisko medicī nas simbolu lokā . Medaljona kopija tika novietota uz Vestminsteras bē rnu slimnī cas ē kas fasā des Anglijā . Kopš XIX gs. "Florencijas mazulis" daž ā s valstī s ir kļ uvis par pediatrijas simbolu.
Mū sdienā s Ospedale degli Innocenti atrodas neliels renesanses muzejs ar Luka della Robbija, Sandro Botič elli, Pjero di Kosimo un Domeniko Garlandaio darbiem.