Цей заклад є одним з самих важливих італійських і європейських бібліотек. Разом з національною бібліотекою Риму він виконує функції центральної національної бібліотеки. У фондах – майже 6 мільйонів томів, 25 тисяч рукописів, 3700 інкунабул, 29 тисяч видань XVI століття, більше мільйона листів і автографів. Первинною основою бібліотеки стала колекція Антоніо Магліабечі, який заповів 30 000 томів у 1714 році «для загального блага міста Флоренція». На протязі двох віків бібліотека розвивалась, приймаючи до свого складу інші колекції і цілі бібліотеки. У 1911 році почались роботи зі зведення нової будівлі для бібліотеки. Проект архітектора Чезаре Баззані продовжив архітектор Вінченцо Маззеі. Будівництво завершилось у 1935 році. Проект повністю не був реалізований. У 1962 році проведені добудови, що поєднали західне крило будівлі з комплексом монастиря Санта Кроче. Зараз це монументальна будівля з вежами, скульптурами, барельєфами, арками і колонами.
Бібліотека отримала величезні втрати від повені 4 листопада 1966 року. Вода піднялась на 6 метрів, були затоплені сховища, в тому числі підвальні. Значна частина фондів була втрачена безповоротно. Сотні волонтерів з усього світу, яких пізніше назвали «Ангелами бруду», працювали у важких умовах, без електрики, у холоді, намагаючись врятувати те, що ще можна було врятувати. У 1967 році на фасаді бібліотеки на їх честь встановлена меморіальна дошка, яка шанує тих, хто «рятував флорентійській спадок після флорентійського потопу».
Š ī iestā de ir viena no nozī mī gā kajā m Itā lijas un Eiropas bibliotē kā m. Kopā ar Romas Nacionā lo bibliotē ku tā kalpo kā centrā lā nacionā lā bibliotē ka. Kolekcijā ir gandrī z 6 miljoni sē jumu, 2.000 manuskriptu, 3700 inkunā bulu, 2.000 16. gadsimta izdevumu un vairā k nekā miljons vē stuļ u un autogrā fu. Bibliotē kas primā rais pamats bija Antonio Magliabechi kolekcija, kurš.1714. gadā novē lē ja 3000 sē jumu "Florences pilsē tas kopē jam labumam". Divu gadsimtu laikā bibliotē ka ir attī stī jusies, iekļ aujot citas kolekcijas un veselas bibliotē kas. 1911. gadā tika uzsā kts darbs pie jaunas bibliotē kas ē kas bū vniecī bas. Arhitekta Č ezā res Bazzani projektu turpinā ja arhitekts Vincenzo Mazzei. Bū vniecī ba tika pabeigta 1935. gadā . Projekts netika pilnī bā ī stenots. 1962. gadā tika veikti papildinā jumi, kas savienoja ē kas rietumu spā rnu ar Santa Croce klostera kompleksu.
Tagad tā ir monumentā la ē ka ar torņ iem, skulptū rā m, bareljefiem, arkā m un kolonnā m.
Bibliotē ka cieta milzī gus zaudē jumus 1966. gada 4. novembra plū dos. Ū dens pacē lā s par 6 metriem, applū da krā tuves, tostarp pagrabi. Liela daļ a lī dzekļ u tika zaudē ta uz visiem laikiem. Simtiem brī vprā tī go no visas pasaules, vē lā k saukti par "Netī rumu eņ ģ eļ iem", strā dā ja skarbos apstā kļ os, bez elektrī bas, aukstumā , mē ģ inot glā bt to, kas vē l bija glā bjams. 1967. gadā viņ iem par godu uz bibliotē kas fasā des tika uzstā dī ta piemiņ as plā ksne, godinot tos, kuri "glā ba Florences mantojumu pē c Florences plū diem".