Kure daglari milli parki
Після походів по Лікійській та Карійській стежкам та стежці святого Павла, виникає бажання потрапити в зовсім якісь дикі місця Туреччини, таки вирішив поїхати на свій страх-ризик. Нас набралася група з 6 учасників, так що похід вийшов не тільки цікавим але й веселим. Хотілося максимально уникнути асфальту, але якість стежок бажає кращого, в регіоні не дуже розвинене тваринництво, тому стежки сильно відрізняються від тих же Лікійських стежок, але є і марковані стежки, нажаль деяких треків немає у відкритих джерелах. Тому можете шукати зрізки на свій страх, ми шукали, далі розповім.
Потрапити в гори Курі досить легко, а ось вибратися ні, тому що транспорту між невеликими населеними пунктами немає, як і магазинів в них. А там де є, розклад може неприємно здивувати. Між тим таксі не дороге, можна користуватися ним, якщо хочете уникнути нудних переходів по асфальту, та варто запастися телефонами таксистів, це легко зробити на отогарі (автовокзалі) куди приїдете (англійська мова не дуже популярним в цьому регіоні). Найкраще рішення це взяти автівку на прокат, я так зрозумів що парк саме під таке пересування і заточений, хоч дороги в деяких місцях як у нас десь під Миколаєвом.
Ночувати в парку дозволено тільки в спеціальних місцях, також заборонено розводити багаття і подорожувати в деяких місцях без гіда. Але, судячи з вогнищ, сміттю та іншими ознаками навряд це зупинить туристів. Нас ось наприклад ніяк не зупиняло. Хоча напевно це має сенс так як в парку водяться ведмеді і вовки, і якщо сухо можна багато біди зробити ватрою. Та й місця часом такі де можна непогано забратися. У будь-якому випадку будьте обережні.
І так, як потрапити в парк? В парк легко потрапити з Анкари і Стамбула, є кілька містечок (Kastamonu, Karabük, Cide, Bartin, Pinarbasi) з якими є автобусне сполучення. Ми приїхали в Кастоманю звідки планували на маршрутці їхати в Аздавай, звідки власне починається трек, але розклад долмушів не викликав ентузіазму чекати рейсу, взяли таксі і приїхали в початкову заплановану точку треку. Якщо забити повністю таксі то буде дорожче рази в три, ніж на маршрутці, і при цьому настільки ж швидше. Майте на увазі хоч сіл і багато, але більшість напівпорожні, тому людей особливо зустріти не вийде це депресивний район Туреччини, молодь їде в великі міста.
Трошки інформації.
Національний парк Кюре, створений 7 липня 2000 року, є національним парком на півночі Туреччини. Національний парк простягається над гірським масивом гір Кюре і розташований в районах Пінарбаші, Сіде, Шпанпазаре в провінції Кастамону і Улус в провінції Бартин. Він займає площу 37 753 га при середній висоті 500 м.
Західна частина гір Курі була занесена в список, що складається із сотні лісів Європи. Ці ліси потребують термінових заходів по своєму збереженню. Гори Курі відрізняються своєю дикою природою і дивовижною красою.
Велика частина гірського хребта недоступна, тому в ній збереглося так багато незвичайною флори і фауни. В горах парку ростуть понад 1000 різних видів рослин. Цілих 47 видів вписані в Червону книгу і 49 віднесені до рідкісних видів.
На території Туреччини живуть 132 види ссавців. Сорок видів знаходяться в зоні парку.
З усіх 129 видів пернатих в цих межах 46 видів знаходяться під ризиком вимирання. Просто дивно, що природа Туреччини ще збереглася хоча б на територіях парків.
У зоні парку випадає рясне число опадів. І тому в лісах дуже густа пишна рослинність. Структура грунту карстово-вапнякова. Тому в самому парку безліч печер, глибоких ущелин, долин і водоспадів.
Тут знаходиться знаменитий каньйон Валла. На крутих скелях якого ви побачите гордих орлів. Інший каньйон Чатак названий феноменом природи Туреччини. Він нібито був створений для людей спраглих пригоди.
Протяжність каньйону Чатак приблизно 14 км. Весь він в глибоких, майже непрохідних ущелинах. Оточений високими скелями і лісами. Тут же розташувався водоспад Іліца. Його висота становить 15 метрів.
Печера Ілгаріні відома серед дослідників і спелеологів. З ліва в печері виявили два храми і 11 могил. У могил нарахували 3 поверху. Близько могил є отвори, глибина яких становить 250 метрів. Там же знайшли руїни будівель, різну кераміку, а також інші предмети стародавнього життя.
Вас вразить водоспад Улукай. Його висота 20 метрів, а ширина потоку становить 10 метрів.
Найвищою точкою хребта Куре є гора Яралігёз.
Трек почався з дороги, але потім такі була нормальна стежка з грибами, їх було дуже багато, а мені як грибникові було дуже важко їх не збирати, (збирали безпосередньо біля стоянки щоб зайву вагу не тягати на спині). Буквально через півтора кілометра після початку стежки вийшли до першої пам'ятки - MEDIL MAGARASI
Печера має загальну довжину 100 м, зруйновану церкву і водний басейн римського і візантійського періодів, в ньому є вода яку можна набрати, в печері є сталактити і сталагміти плюс пробиваються коріння дерев. Так як ми не особливо спелеологи по норах не лазили і далеко від входу не йшли.
Від печери до оглядового майданчика каньйону Чатак в більшості шляху йде стежка, яка несподівано виходить до дерев'яного настилу по якому дуже приємно йти, шкода до кінця не доробили та виходить на оглядовий скляний майданчик з відмінним видом на каньйон. Вхід платний (був 3 ліри) якщо білетеру не лінь працювати. Біля тераси обладнані столики і є вода. Дуже легко пройти повз повороту на стежку, маркування не було, але ми вийшли. На стежці і заночували.
З ранку вийшли в мальовниче напівживе селище, звідки довелося йти спочатку по ґрунтовкам іноді роблячи зрізки навпростець, в результаті вийшли на асфальт по якому вештались до водоспаду Ilica, 15 метровий мальовничий водоспад з озером і пляжем, купатися заборонено але дуже приємно, а то що приємно забороняти не можна ІМХО. На вході до водоспаду є кафешка де можна перекусити гезлеме.
Далі по завантаженим трекам до каньйону Valla потрібно йти по дорогах, але це нестерпно нудно, тому пішли вздовж річки, майте увазі стежка впирається в обвал і далі треба або йти по руслу або пробиратися через хащі, десь метрів 500 таких розваг, потім починаються луки на яких можна переночувати біля води. Річка неглибока місцями по пояс. На березі і острівцях росли дуже дикі помідори.
Valla kanyonu
Він починається в місці, де зустрічаються річки Devrekani і Kanliçay. Простягається в довжину на 10 км до Джиде на північ, має високі скелясті кручі висотою 800-1200м.
Каньйон можна пройти і по руслу, але без гідрокостюмів і мотузок краще цього не робити. В цілому якщо маєте в своєму розпорядженні час можна спробувати по ньому погуляти.
Над каньйоном обладнаний прекрасний оглядовий майданчик, є кафешка в селі але не працювала.
Від каньйону пішли до самої смачної частини треку. Перехід до неї не зовсім цікавий, частина йде по новій дорозі якої немає на карті, частина зарослою стежкою але з маркуванням. На горі починаються гарні краєвиди, що скрашує частину шляху яка проходить по дорозі. В останньому селі перед заходом в ліс раджу набрати води, втім в печері ILGARINI є калюжи з водою та до неї ще треба дійти.
Стежка до Грибний печери (Mantar Magarasi) приємна і оманливе легка. Сама печера дуже красива висота печери близько 15-20 метрів. Всередині є сталагміт в формі гриба що і послужило назвою, втім і грибів поруч повно, але треба бути уважним один випадковий рух і можна потрапити в якусь іншу печеру, трекінгові палки просто провалювалися під землю. Тим часом стежка маркована до наступних печер веде через камінний лабіринт де від попередньої легкості пересування по стежці не залишилося і сліду. Наступна по стежці драконяча печера її можна тільки оглянути зі входу, так як вона вертикальна і закінчується внизу озером, але з отвором зверху виглядає досить мальовничо. Далі після блукання по стежці виходимо до печери ILGARINI.
ILGARINI MAGARASI
Печера 858 метрів в довжину і 250 метрів в глибину. В печері багато сталактитів і сталагмітів, а також каплиці, гробниці і цистерни, що відносяться до пізньоримського і візантійського періодів. У списку світових цінностей печер -Ілгаріні значиться на четвертому місці! (Хз з яких джерел взято) Була заселена людьми ще 2000 років до н.е.
Печера реально монументальна, красива і нагадує вхід в метро, заради неї таки варто йти цей маршрут.
Погулявши по печері, розбили табір біля входу, вночі біля табору падали білки з дерев, тявкали лисички, знизу по схилу обережно бродив ведмідь, якісь розбійники зі світу тварин намагалися вкрасти ковбасу.
До моєї радості стежка до Джиде (Cide) виявилася маркованою, я по наївності думав що якщо її не буде можна пройти по лісі навпростець, так що спуститися з гір хоч і страшно але цілком можливо. На цьому пам'ятки, що заслуговують на особливу увагу закінчуються. Ну хіба що ще можна подивитися на malyas kanyonu на ньому влаштовують сплави в першій половині літа. Після нього краще взяти таксі і поїхати в Джиде.
Джиде (Cide) Місцевий морський курорт, більшість готелів і пансіонів ви не знайдете на букінгу, але на місці не в сезон легко домовтесь, втім є місце під намети на пляжі. Або краще прогулятися за пагорб за яким починаються бухти, у нас наприклад була з водою і дровами. Та й ще на пагорбах також ростуть гриби. Ще, на самому пагорбі який над Джиде з прапором, заночувати можливо тай і вид гарний але там звалище.
З Джиде можна виїхати в Стамбул і Кастомоню, дізнавайтеся розклад заздалегідь, наприклад у вихідні тільки два рейси в Кастомоню.
трек - https://www.gpsies.com/map.do?fileId=ftqaxufpxhoxqpui
жж - https://xeptam.livejournal.com/1213.html
Kure daglari mili parki
Nedaudz informā cijas.
Kū ras nacionā lais parks, kas dibinā ts 2000. gada 7. jū lijā , ir nacionā lais parks Turcijas ziemeļ os. Nacionā lais parks stiepjas pā ri Kū res kalnu kalniem un atrodas Pinarbaš i, Sides, Spanpazarē apgabalos Kastamonu provincē un Ulus apgabalos Bartinas provincē . Tas aizņ em 3 platī bu.
753 ha ar vidē jo augstumu 500 m.
Kuru kalnu rietumu daļ a ir iekļ auta simtiem Eiropas mež u sarakstā . Š o mež u saglabā š anai nepiecieš ami steidzami pasā kumi. Kuri kalni izceļ as ar savu mež onī go dabu un pā rsteidzoš o skaistumu.
Lielā kā daļ a kalnu grē das ir nepieejama, tā pē c tā ir saglabā jusi tik daudz neparastas floras un faunas. Parka kalnos aug vairā k nekā.1000 daž ā du augu sugu. Sarkanajā grā matā ir iekļ autas 47 sugas, un 49 ir retas sugas.
Turcijā ir 132 zī dī tā ju sugas. Parka teritorijā ir č etrdesmit sugas.
No 129 putnu sugā m š ajā s robež ā s 46 sugā m draud izzuš ana. Tas ir vienkā rš i pā rsteidzoš i, ka Turcijas daba joprojā m ir saglabā ta vismaz parkos.
Parka teritorijā ir daudz nokriš ņ u. Un tā tad mež os ir ļ oti blī va, sulī ga veģ etā cija. Augsnes struktū ra ir karsta-kaļ ķ akmens.
Tā pē c parkā ir daudz alu, dziļ u aizu, ieleju un ū denskritumu.
Š eit atrodas slavenais Vallas kanjons. Uz kuras stā vajā m klintī m redzē si lepnus ē rgļ us. Vē l viens Č atakas kanjons tiek dē vē ts par Turcijas dabas parā dī bu. Tas it kā tika radī ts cilvē kiem, kuri vē lē jā s piedzī vojumus.
Č atakas kanjona garums ir aptuveni 14 km. Visi vī ni atrodas dziļ ā s, gandrī z neizbraucamā s aizā s. Apkā rt augstas klintis un mež i. Š eit atrodas Ilitsas ū denskritums. Tā augstums ir 15 metri.
Ilgariņ u ala ir pazī stama pē tnieku un speleologu vidū . Pa kreisi no alas tika atrasti divi tempļ i un 11 kapi. Pie kapiem bija 3 stā vi. Pie kapiem ir 250 metru dziļ as atveres. Bija arī ē ku drupas, daž ā di keramikas izstrā dā jumi, kā arī citi senā s dzī ves priekš meti.
Jū s pā rsteigs Ulukai ū denskritums. Tā augstums ir 20 metri, bet strauta platums ir 10 metri.
Kures grē das augstā kais punkts ir Jaraligieza kalns.
Trase sā kā s no ceļ a, bet tad tā bija parasta taka ar sē nē m, tā s bija daudz, un man kā sē ņ otā jam bija ļ oti grū ti tā s nesavā kt (savā kta tieš i pie stā vvietas tā lai nenestu uz muguras lieko svaru). Burtiski pusotru kilometru pē c dū riena sā kuma nonā cu pie pirmā pieminekļ a - MEDIL MAGARASI
Alas kopē jais garums ir 100 m, sagrauta Romas un Bizantijas perioda baznī ca un ū dens baseins, tajā ir ū dens, ko var savā kt, alā ir stalaktī ti un stalagmī ti, kā arī koku saknes. Jo mē s neesam ī paš i speleologi, urā s nekā pa un tā lu no ieejas negā ja.
No alas lī dz Chatak kanjona skatu laukumam lielā ko ceļ a daļ u ir š uvums, kas pē kš ņ i ved uz koka klā ju pa kuru ir ļ oti patī kami staigā t, ž ē l, ka nepabeidzā m un devā mies uz skatu laukumu ar lielisku skatu uz kanjonu.
Ieeja tiek apmaksā ta (bija 3 liras), ja biļ eš u aģ entam nav slinkums strā dā t. Pie terases ir galdi un ū dens. Pa taku pagriezienu izbraukt ir ļ oti viegli, marķ ē juma nebija, bet tikā m ā rā . Takā un nakš ņ oja.
No rī ta devā mies uz gleznainu pusdzī vu ciematu, kur vispirms bija jā dodas uz gruntskrā sā m, reizē m veicot taisnus griezumus, kā rezultā tā devā mies pa asfaltu, pa kuru aizklī dā m lī dz ū denskritumam Ilica, 15 metru gleznains ū denskritums nevar aizliegt IMHO. Pie ieejas ū denskritumā ir kafejnī ca, kur var uzkost.
Tā lā k pa noslogotajā m sliedē m uz Vallas kanjonu jā iet pa ceļ u, bet tas ir neizturami garlaicī gi, tā pē c ejiet gar upi, paturiet prā tā , ka taka balstā s uz nogruvuma un tad jums ir vai nu jā dodas pa upes gultni, vai jā brien pa upi. brikš ņ i, apmē ram 500 metrus tā das izklaides. var nakš ņ ot pie ū dens. Upe vietā m sekla lī dz viduklim. Piekrastē un salā s auga ļ oti savvaļ as tomā ti.
Vallas kanjons
Tas sā kas Devrekani un Kanliç ay upju satekā . Tas stiepjas 10 km lī dz Dž ida ziemeļ os, tajā ir augstas akmeņ ainas klintis 800-1200 m augstumā .
Kanjonu var izbraukt pa upes gultni, bet bez hidrotē rpiem un virvē m to labā k nedarī t. Kopumā , ja jums ir stunda, varat mē ģ inā t to nostaigā t.
Virs kanjons ir aprī kots ar brī niš ķ ī gu skatu laukumu, ciematā ir kafejnī ca, bet nestrā dā ja.
No kanjona devā mies uz trases garš ī gā ko daļ u.
Pā reja uz to nav ī paš i interesanta, daž i ir uz jauna ceļ a, kas nav kartē , daž i ir aizauguš i ar takā m, bet ar marķ ē jumu. Kalns sā kas ar skaistā m ainavā m, kas paspilgtina ceļ a daļ u, kas ies gar ceļ u. Pē dē jā ciemā pirms doš anā s mež ā iesaku savā kt ū deni, bet ILGARINI alā ir ū dens peļ ķ es un tā vē l ir jā sasniedz.
Ceļ š uz Sē ņ u alu (Mantar Magarasi) ir patī kams un mā nī gi viegls. Pati ala ir ļ oti labs alas augstums aptuveni 15-20 metri. Iekš ā ir sē nes formas stalagmī ts, no kura raduš ies nosaukumi, tomē r tuvumā ir daudz sē ņ u, tač u ir jā ciena viena nejauš a kustī ba un var iekļ ū t kā dā citā alā , tikko nokrita trekinga nū jas zemē . Tikmē r uz nā kamajā m alā m iezī mē tais dū riens ved cauri kamī na labirintam, kur nav atstā ts iepriekš ē jais pā rvietoš anā s vieglums pa taku.
Nā kamā pū ķ a ala takā redzama tikai no ieejas, jo tā ir vertikā la un beidzas ezera dibenā , bet ar caurumu augš pusē izskatā s diezgan gleznaina. Pē c tam, izklī duš i pa taku, dodamies uz ILGARINI alu.
ILGARINI MAGARASI
Ala ir 858 metrus gara un 250 metrus dziļ a. Alā ir daudz stalaktī tu un stalagmī tu, kā arī kapelas, kapenes un cisternas, kas piederē ja vē lī nā s Romas un Bizantijas periodam. Alu pasaules vē rtī bu sarakstā -Ilgarini ir ceturtajā vietā ! (Hz no kuriem avoti ņ emti) To apdzī voja cilvē ki 2000 gadus pirms t. s. е.
Ala tieš ā m monumentā la, skaista un atgā dina ieeju metro, tā s dē ļ tomē r ir vē rts iet pa š o marš rutu.
Apstaigā juš i alu, viņ i ierī koja nometni pie ieejas, naktī nometnes tuvumā no kokiem krita vā veres, gailenes rē ca, lā č i uzmanī gi klī da pa nogā zi, daž i laupī tā ji no dzī vnieku pasaules mē ģ inā ja nozagt desu.
Man par prieku bija iezī mē ta taka uz Jide (Cide), es naivi domā ju, ka, ja to nevar staigā t pa mež u taisni, tad tas nokā pt no kalniem, lai gan baisi, bet pilnī gi iespē jams. Š eit beidzas apskates objekti, kas pelnī juš i ī paš u uzmanī bu. Nu, izņ emot to, ka jū s joprojā m varat apskatī t malyas kanyonu uz tā organizē t raftingu vasaras pirmajā pusē . Pē c tam labā k ņ emt taksi un doties uz Dž idu.
Dž ide (Cide) Vietē jais piejū ras kū rorts, vairums viesnī cu un viesu namu rezervā cijas laikā neatradī siet, tač u vieta ā rpus sezonas ir viegli iekā rtojama, tač u pludmalē ir vieta teltī m.
Vai arī labā k aiziet aiz kalna, aiz kura sā kas lī č i, mums, piemē ram, bija ū dens un malka. Un kalnos aug arī sē nes. Tomē r paš ā kalnā virs Dž ides ar karogu ir iespē ja nakš ņ ot taju valodā un skats ir skaists, bet ir poligons.
No Dž idas varat doties uz Stambulu un Kastomonju, iepriekš noskaidrojiet grafiku, piemē ram, brī vdienā s tikai divi reisi uz Kastomonju.
celiņ š —
жж -